адміністративне право україни являє собою окрему галузь права, що покликана регулювати певну групу суспільних відносин. головною їхньою особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного іння у зв'язку з організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях іння в державі.
адміністративне право — це сукупність правових норм, які встановлюються і забезпечуються державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.
предметом адміністративного права є суспільні відносини, що ся з питань державного іння:
• відносини між підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями (наприклад, кабінетом міністрів україни та обласними, районними державними адміністраціями); між не підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні —. між державними адміністраціями різних областей);
• між вказаними вище органами і недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами, громадськими об'єднаннями чи громадянами (наприклад, між відділом соціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звернувся до відділу з відповідною заявою). при регулюванні цих суспільних відносин держава використовує такі методи: рекомендації й обов'язкові настанови, заборона певних дій, одноособове і колегіальне прийняття рішень, координація діяльності різних установ та осіб. однак найпоширенішими і найважливішими державного іння є переконання (диспозитивний метод) і примус (імперативний метод). переконання пов'язане із впливом на свідомість людини шляхом апеляції до її сумління, правосвідомості тощо. у разі порушення закону застосовується примус. примус — це крайній захід, який використовують здебільшого для припинення правопорушення.
джерелами адміністративного права є численні нормативно-правові акти. по-перше, це конституція україни, яка визначає систему органів виконавчої влади та основні принципи їхньої діяльності із здійснення державного іння.
до законів, що регулюють адміністративно-правові відносини, належать закони україни «про державну службу», «про міліцію», «про місцеве самоврядування в україні», «про звернення громадян» тощо. окремі положення адміністративного права містять повітряний та митний кодекси. окреме місце посідає кодекс україни про адміністративні правопорушення.
адміністративні правовідносини регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів: постанови верховної ради україни, укази президента україни, постанови й розпорядження кабінету міністрів україни, акти міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування.
Имущественные, личные не имущественные , корпоративные правоотношения. Корпоративные отношения выделились лишь недавно с введением в действие новой редакции ГК. Имущественные отношения – отношения, которые построены на законе стоимости. Имущество в этих отношениях фигурирует в особом статусе – имущество – это мера стоимости, определенная ценность. Личные неимущественные – отношения, связанные с личными нематериальными благами (честь, достоинство, деловая репутация). Публичными методами это регулировать бессмысленно. Инициатива должна исходить от самого субъекта, именно поэтому эти отношения в предмете гражданско-правового регулирования. Корпоративные или организационные отношения – связаны с юридическими лицами. Такие отношения должны быть в предмете ГП.
адміністративне право україни являє собою окрему галузь права, що покликана регулювати певну групу суспільних відносин. головною їхньою особливістю є те, що вони виникають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного іння у зв'язку з організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рівнях іння в державі.
адміністративне право — це сукупність правових норм, які встановлюються і забезпечуються державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.
предметом адміністративного права є суспільні відносини, що ся з питань державного іння:
• відносини між підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їх службовцями (наприклад, кабінетом міністрів україни та обласними, районними державними адміністраціями); між не підпорядкованими одне одному державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми службовцями (на центральному рівні — між міністерствами, комітетами й відомствами, на місцевому рівні —. між державними адміністраціями різних областей);
• між вказаними вище органами і недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами, громадськими об'єднаннями чи громадянами (наприклад, між відділом соціального забезпечення державної районної адміністрації та громадянином, який звернувся до відділу з відповідною заявою). при регулюванні цих суспільних відносин держава використовує такі методи: рекомендації й обов'язкові настанови, заборона певних дій, одноособове і колегіальне прийняття рішень, координація діяльності різних установ та осіб. однак найпоширенішими і найважливішими державного іння є переконання (диспозитивний метод) і примус (імперативний метод). переконання пов'язане із впливом на свідомість людини шляхом апеляції до її сумління, правосвідомості тощо. у разі порушення закону застосовується примус. примус — це крайній захід, який використовують здебільшого для припинення правопорушення.
джерелами адміністративного права є численні нормативно-правові акти. по-перше, це конституція україни, яка визначає систему органів виконавчої влади та основні принципи їхньої діяльності із здійснення державного іння.
до законів, що регулюють адміністративно-правові відносини, належать закони україни «про державну службу», «про міліцію», «про місцеве самоврядування в україні», «про звернення громадян» тощо. окремі положення адміністративного права містять повітряний та митний кодекси. окреме місце посідає кодекс україни про адміністративні правопорушення.
адміністративні правовідносини регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів: постанови верховної ради україни, укази президента україни, постанови й розпорядження кабінету міністрів україни, акти міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування.