Криміна́льна відповіда́льність — різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (злочин), зазнати державного осуду в формі кримінального покарання.
Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.
В Україні загальний вік кримінальної відповідальності настає з 16 років. За окремі види злочинів відповідальність настає для осіб, яким до вчинення злочину виповнилось 14 років. В окремих випадках, кримінальна відповідальність може пов'язуватись з настанням певного віку (так виконавцем злочину, у сфері порушення порядку несенням військової служби не може наступати для осіб, які не досягли 20 років).[1]
Початком кримінальної відповідальності є вчинення злочину. Закінченням - погашення або зняття судимості.
Головною формою реалізації кримінальної відповідальності, його змістом є кримінальне покарання. Однак поняття кримінальної відповідальності ширше, ніж поняття покарання. Кримінальна відповідальність можлива як із застосуванням покарання, так і без його застосування. Відповідно і сама кримінальна відповідальність поділяється на два види:
без призначення покарання — кримінальна відповідальність вичерпується або фактом засудження особи (суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання), або застосуванням замість покарання заходів кримінально-правового характеру (примусові заходи виховного впливу, примусові заходи медичного характеру).)
з призначенням покарання.
Відповідь:
Права першого покоління - громадянські (цивільні) і політичні права, кваліфікуються як система негативних прав, що зобов'язують державу утримуватися від втручання в сфери, регульовані цими правами. Вони гарантуються ст. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 Загальної декларації прав людини.
Права другого покоління - позитивні права, що потребують для своєї реалізації участі держави. Вони закріплені в ст.ст. 22, 23, 24, 25, 26, 27 Загальної декларації прав людини.
Права третього покоління - якщо права, що відносяться до перших двох поколіннь, - це права і свободи, що належать кожному індивіду як такому, то права третього покоління можна назвати правами людини і народів. Ідея, покладена в основу прав третього покоління – це ідея солідарності; ця категорія прав охоплює колективні права суспільства або народів, такі, як право на стабільний розвиток, на мир та на безпечне навколишнє середовище.