Декларация, состоящая из 5 принципов, сформулировала цели международно-правовой защиты детей: ребенку должна предоставляться возможность нормального развития как материального, так и духовного (пр. 1); голодный ребенок должен быть накормлен, больному ребенку должен быть предоставлен уход, порочные дети должны быть исправлены, сиротам и беспризорным детям должно быть дано укрытие и все необходимое для их существования (пр.2) ребенок должен быть первым, кто получит при бедствии (пр.3); ребенку должна быть предоставлена возможность зарабатывать средства на существование, и он должен быть огражден от всех форм эксплуатации (пр.4); ребенок должен воспитываться с сознанием того, что его лучшие качества будут использованы на благо следующего поколения (пр.5) [2]. В декларации впервые подчеркивалось, что забота о детях и их защита не являются больше исключительной обязанностью семьи, общества или даже отдельной страны. Все человечество должно заботиться о благополучии детей.
1) Звичаї і традиції — це правила поведінки, що склалися історично й закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового використання (звичай - свято останнього дзвоника; традиція - зустрічати гостей хлібом-сіллю);
2) релігійні норми — це правила, що відображають ставлення до Бога, регулюють порядок відправлення релігійних обрядів;
3) корпоративні норми — це норми, що встановлюють і забезпечують об'єднання громадян (наприклад, норми Статуту гімназії);
4) норми моралі — це правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства про добро і зло, справедливість, совість, честь, гідність, дотримання яких забезпечується силою громадської думки;
5) норми права — це загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлює та охороняє держава (наприклад, закони, укази...);
6) соціальні норми — правила загального характеру, що регулюють їх забезпечують різноманітні засоби впливу (види соціальних норм перераховані вище).
Правила, які регулюють відносини між людьми у певній сфері життя (сім’ї, під час навчання, на роботі), називаються галузями права.
Конкретні загальнообов’язкові правила – це норми права.
Відносини між людьми, що регулюються цими нормами та законами, називаються правовідносинами. Учасники правових відносин в юридичній літературі називають суб’єктами правовідносин.
Суб’єкти правовідносин – це окремі люди, підприємства, установи, організації і вся держава в цілому, які відповідно до норм права виступають носіями суб’єктивних юридичних прав та обов’язків. Об’єкти правових відносин – це конкретні речі та види власності, з приводу володіння якими суб’єкти вступають у правові відносини між особою.
1 да 2да должно быть правильным