Разные передачи информации от одних людей к другим называют коммуникацией. Она включает в себя все разнообразие каналов передачи и расшифровки сигналов и бывает:
вербальная;
невербальная;
письменная;
пиктографическая символьная и т. д.
Считается, что коммуникация эффективная, когда отправитель информации общается на одной волне с получателем.
Эффективная коммуникация позволяет свести к минимуму потери смысла сообщения.
Коммуникативный процесс включает в себя пять элементов:
Коммуникатор – тот, кто передает информацию.
Содержание сообщения передачи информации (как она осуществляется).
Аудитория, или реципиент, – кому предназначено сообщение.
Заключительный этап общения, позволяющий понять, состоялась ли эффективная коммуникация. Он возможен, только если предыдущие четыре достаточно удовлетворительны.
Для того чтобы коммуникация считалась эффективной, должны соблюдаться определенные условия:
Речь должна соответствовать изначальной цели разговора, быть адекватной. Не стоит говорить слишком много или затрагивать в беседе во никак не касающиеся обсуждаемой темы. Это улучшает навыки эффективной коммуникации.
Используемые слова должны быть логичны и лексически точны, это очень важно для достижения цели общения. Достигается путем постоянного самообразования, чтения различной литературы и внимательного отношения к родному языку.
Само повествование должно быть логичным и грамотным. Четкая структура изложения создает благоприятные условия для слушателей и повышает шансы на позитивный исход.
Загальні аспекти
Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221Цивільний кодекс України.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Неповнолітньою вважається особа у віці від 14 до 18 років. (Сімейний кодекс України). Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність, тобто, всі правочини вони вчиняють самі, але за згодою своїх батьків, усиновлювачів або піклувальників. При цьому закон вимагає саме наявності згоди зазначених осіб, а не їх обізнаності.
Ряд правочинів, спеціально передбачених законом, наприклад, дрібні побутові правочини, розпорядження своїм заробітком тощо (Цивільний кодекс України) неповнолітні мають право вчиняти самостійно, а відтак ст. 222 ЦК на такі правочини не поширюється. Правові наслідки, передбачені правилами ст. 222 можуть застосовуватися лише до тих правочинів, які підлягають схваленню батьками, усиновлювачами або піклувальниками.
Сама по собі відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників на вчинення правочину ще не робить його недійсним. Згода може бути надана й після вчинення правочину, за винятком тих випадків, коли законом вимагається обов'язкова письмова згода до укладення правочину, наприклад, щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Причому допускається як надання прямої згоди (у письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непред'явлення батьками (усиновлювачами) або піклувальниками неповнолітнього претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину.
Підстави, за наявності яких правочини, вчинені неповнолітніми особами, можуть визнаватись недійсними
Згідно з нормами ЦК України такий правочин може бути визнано недійсним у таких випадках:
вихід неповнолітньою особою за