многих демократических государствах иностранцы по своему правовому положению в основном приравниваются к собственным гражданам (национальный режим), за отдельными исключениями. Федеральный закон от 25.07.2002 № 115-ФЗ "О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации" делит иностранцев, которые находятся в Российской Федерации на законных основаниях, на три категории:
– временно пребывающие (до 90 суток);
– временно проживающие (до трех лет);
– постоянно проживающие (получившие вид на жительство на срок не более пяти лет).
Иностранным гражданам и лицам без гражданства предоставляются права, возлагаются обязанности наравне с гражданами Российской Федерации, кроме случаев, установленных федеральным законом или международным договором РФ. Например, они не подлежат призыву на военную службу, не могут занимать государственные должности, не имеют права проводить и участвовать во многих публичных мероприятиях на территории РФ и т.п.
Иностранные граждане могут въезжать в Российскую Федерацию и выезжать из нее при наличии российской визы. Но Россия имеет право отказать в получении визы иностранцам и лицам без гражданства в ряде случаев, предусмотренных ст. 7 Закона.
Иностранные граждане имеют право на свободу передвижения в личных или деловых целях в пределах Российской Федерации на основании документов, выданных или оформленных им в соответствии с законом, за исключением посещения территорий, организаций и объектов, для въезда на которые в соответствии с федеральными законами требуется специальное разрешение. Временно проживающий в Российской Федерации иностранный гражданин не вправе по собственному желанию изменять место своего проживания в пределах субъекта РФ, на территории которого ему разрешено временное проживание, или избирать место своего проживания вне пределов указанного субъекта РФ. Постоянно или временно проживающие в Российской Федерации иностранные граждане в соответствии с Федеральным законом от 18.07.2006 № 109-ФЗ "О миграционном учете иностранных граждан и лиц без гражданства в Российской Федерации" подлежат регистрации по месту жительства и учету по месту пребывания.
Помимо прав на иностранных граждан возлагаются обязанности, которые полностью совпадают с основными обязанностями российских граждан, а также обязанности, которые возлагаются исключительно на иностранцев. Так, иностранные граждане обязаны:
– соблюдать режим проживания;
– не заниматься деятельностью, которая может нанести вред интересам России;
– вовремя оформлять документы на въезд в Россию и выезд из нес;
– соблюдать особый режим передвижения по территории России.
Невыполнение обязанностей иностранцами влечет за собой применение специфических мер ответственности. Так, к иностранцам применяются такие меры ответственности, как депортация и административное выдворение, которые к российским гражданам неприменимы, поскольку на основании ч. 1 ст. 61 Конституции РФ "гражданин Российской Федерации не может быть выслан за пределы Российской Федерации или выдан другому государству".
Еще одной категорией жителей страны, которые не состоят в гражданстве данного государства, являются лица без гражданства, или апатриды. Апатризм (состояние без гражданства) представляет собой отрицательное явление, поскольку отсутствие гражданства ставит лиц без гражданства в невыгодное положение тем, что они нс могут притязать на защиту их нрав каким-либо государством. Политика мирового сообщества направлена на сокращение числа лиц без гражданства, а потому в настоящее время многие государства признали необходимость защищать апатридов, находящихся на их территории. Апатризм возникает у беженцев, которых вынуждают покидать родину. Его причинами могут быть также борьба за власть внутри страны, вмешательство иностранных государств, вооруженные конфликты, антигуманные акты собственного правительства и демографическая ситуация в стране.
Указ Президента РФ о предоставлении Российской Федерацией политического убежища рас и на членов семьи лица, получившего политическое убежище, при условии их согласия с ходатайством. Лицо, которому Российской Федерацией предоставлено политическое убежище, утрачивает право на предоставленное политическое убежище в случаях:
– возврата в страну своей гражданской принадлежности или страну своего обычного местожительства;
– выезда на жительство в третью страну;
– добровольного отказа от политического убежища на территории РФ;
– приобретения гражданства Российской Федерации или гражданства другой страны.
Объяснение:
Відмова правомірна у прийнятті скарги.
До повноважень Конституційного Суду України належать визначені ст.7 Закону України "Про Конституційний Суд України":
- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- офіційне тлумачення Конституції України;
- надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України, або Кабінету Міністрів України висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
- надання за зверненням Президента України або щонайменше сорока п'яти народних депутатів України висновків про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;
- надання за зверненням Верховної Ради України висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України;
- вирішення питань про відповідність Конституції України та законам України нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим за зверненням Президента України згідно з частиною другою статті 137 Конституції України;
- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
Як визначено ч. ст.8 вказаного Закону, Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).; з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.
При цьому, ч.3 цієї норми встановлено, що суд не розглядає питання щодо відповідності законам України актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених пунктом 28 частини першої статті 85 та частиною другою статті 137 Конституції України.
Отже, у прийнятті скарги КС відмовить на підставі п.2 ч.1 ст.62 Закону Украіни " Про Конституційний Суд Украіни".