Основним джерелом права бiльшостi сучасних держав є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.[7, 27].
Нормативно-правовим актам властивий ряд особливостей.
По-перше, вони мають державний характер. Держава наділяє органи, організації, посадових осіб правом приймати нормативно-правові акти, тобто правотворчою компетенцією. Вона ж забезпечує і реалізацію прийнятих нормативно-правових актів, включаючи і примусовий вплив на осіб, що ухиляються від їхнього виконання.
По-друге, нормативно-правові акти приймаються не всіма, а строго визначеними суб'єктами, спеціально уповноваженими на те державою. При цьому кожен суб'єкт правотворчої діяльності має рамки своєї компетенції. Міністр, наприклад, може видати нормативний наказ, але не уповноважений приймати укази або постанови.
По-третє, ці акти приймаються з дотриманням певної процедури.
По-четверте, вони мають тимчасові, просторові і суб'єктні межі дії.
По-п'яте, завжди містять юридичні норми. Наявність у цих актах юридичних норм і робить їх нормативними, загальнообов'язковими..[10, с. 127].
Для того, чтобы общество не сравнивалось со стадом, необходимы одинаковые идеалы, - религия, патриотизм, воспитанные на свойствах народа. Мононациональная среда, правильное воспитание, строгие и справедивые наказания за нарушение Закона, достаточное благосостояние. Приоритет духовного над материальным. Если общество построено на перечисленных признаках, то оно будет единым целым, то есть НАЦИЕЙ. А не толпой... Толерантность и плюрализм напротив, создают разномыслие и распри и размывают единство народа.
Юридическую силу имеет только брак зарегистрированный в ЗАГС