Право, как и мораль, религия, политика, экономика, искусство, является неотъемлемым элементом культуры. Оно приобщению человечества к культуре, ее совершенствованию и расцвету. Состояние и уровень правовой культуры, в свою очередь, отражают особенности культуры в целом.
Понятие «культура» происходит от латинского слова colere - возделывать, обрабатывать, улучшать почву. Этот термин первоначально был связан с сельским хозяйством. Производное от него слово cultura (возделывание, воспитание, образование, развитие, почитание) имело, таким образом, значительно более широкое значение. В частности, им выражалось и определенное состояние души. Цицероном слово «культура» было связано со словом «душа»: cultura animi - культура души, духовная культура.
Итак, древние римляне называли культурой деятельность, связанную с возделыванием, обработкой, улучшением чего-либо. В «Толковом словаре живого великорусского языка» В. Даля значение этого слова определяется так: «Обработка и уход, возделывание, возделка; образование, умственное и нравственное».
В последнее время слово «культура» приобрело универсальное значение. Оно постоянно используется в научной и популярной литературе, в газетах и журналах, звучит по радио и телевидению. Ученые и публицисты говорят о материальной и духовной, политической и правовой, нравственной и эстетической культуре. Все чаще употребляют понятие «экономическая культура». Диапазон значений поистине замечателен: культура поведения, культура быта, культура дискуссий, культура дворянской усадьбы, культура возделывания картофеля, культура просвещения...
В правоведении понятие «правовая культура» употребляют, говоря об обществе в целом и об отдельной личности.
Правовая культура общества - это система овеществленных и идеальных элементов, относящихся к сфере действия права. Она является составной частью культуры общества и включает в себя право, правовые нормы, правоотношения, правовые учреждения и другие элементы.
Правовая культура личности представляет собой единство глубоких правовых знаний, уважения к праву (положительного отношения к праву) и правомерного (правопослушного) поведения.
Фундаментом, на котором стоит правовая культура, является нравственная и политическая культура. Эти три вида культуры личности самым непосредственным образом поддерживают, усиливают друг друга.
Без формирования и развития правовой культуры невозможно построить правовое государство. Человек, не обладающий ею, чувствует себя в обществе и государстве бесправным «винтиком» или внутренним эмигрантом. Только тот, кто обладает правовой культурой, осознает свою роль полноправного и активного гражданина страны, неравнодушного к ее проблемам и трудностям.
Чувство собственного достоинства есть необходимое и подлинное проявление духовной жизни; оно есть знак того духовного самоуважения, без которого немыслимы ни борьба за право, ни политическое самоопределение, ни национальная независимость. Гражданин, лишенный этого чувства, политически недее
И. Ильин
Как и все действительно ценное, правовая культура создается постепенно. Раньше всего закладывается фундамент - элементы нравственной культуры: совесть, честь, правдивость, чувство собственного достоинства, доброта. Без них правовая культура невозможна. Развиваясь, взрослея, человек познает законы добра и зла, чести и бесчестия, свободы и рабства, получает первые сведения о политике.
Представления о том, «что такое - хорошо и что такое - плохо получить первые, самые простые знания в области права: какие действия закон запрещает, как карают нарушителей, за что прощают или проявляют снисхождение. Лишь затем появляется интерес к различным отраслям права, к его принципам и аксиомам, к отдельным эпизодам из истории правовых систем. Сведения по криминалистике, судебному процессу, дознанию, работе прокуратуры и другим вопросам часто приобретаются случайно, например, из детективов или телевизионных сериалов.
1. в) релігійна норма
2. г) протиправна недбалість
3. в) трудове право
Объяснение:
Середній рівень:
Право це система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, кі формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.
юридична відповідальність - це нормативна, гарантована та забезпечена державним переконанням або примусом міра реагування держави на дотримання та виконання норм права, у правомірній поведінці суб’єктів права, що схвалюється або заохочується державою, а у випадку порушення норм права – обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, обмеження прав особистого, матеріального та організаційного характеру.
Юридичні події приклади: досягнення повноліття, досягнення пенсійного віку, досягнення призовного віку, смерть особи, народження дитини, пожежа тощо.
Достатній рівень:
7. Правові відносини — це врегульовані нормами права суспільні зв'язки між суб'єктами права, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою. До їхскладу входять такі елементи:
суб'єкти;
об'єкти;
зміст.
8. Основними ознаками права є:
- право встановлюється або санкціонується державою, тобто держава, з метою регулювання найважливіших сфер суспільних відносин, виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у нормативно-правових актах;
- нормативність права, тобто право складається з правових норм як загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюють межі поведінки суб'єктів права. ;
-загальнообов'язковість права, тобто вимоги норм права є обов'язкові для усіх суб'єктів правовідносин, до яких вони звернені, і повинні виконуватися ними без винятків та незалежно від їхнього ставлення до самих норм. Винятки можуть бути передбачені самим законом;
- формальна визначеність права, тобто вимоги норм права чітко визначені і офіційно закріплюються державою у визначених формах (у формі правових звичаїв, прецедентів, договорів, нормативно-правових актів - законах, підзаконних актах і т.д.) ;
- системність права, тобто право становить цілісну систему взаємопов'язаних, взаємопогоджених і взаємодіючих правових норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути, підгалузі та галузі права;
- державна забезпеченість, тобто держава за до компетентних державних органів не тільки встановлює правові норми, але й забезпечує їх належний захист. (правосуддя, державний примус, тощо);
- регулятивний характер права, тобто право виступає регулятором суспільних відносин, впливає на поведінку і свідомо-вольову діяльність суб'єктів права.
9. Це не справедливе рішення суду. Адже не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає (ч. 5 ст. 36 ККУ).
Гр.Бондар захищався зброєю,але на ньогонапала група осіб та насильно вторглись у його житло. Тому в даній ситуації всі ознаки того суд невірно кваліфікував дії обвинувачуваного Бондара.
Високий рівень:
Форма правління - конституційна монархія (князівство).
Форма територіального устрою - унітарна держава.
Форма політичного режиму - демократичний режим.
Відповідь:
Пояснення:
ответ в файле.