Упомянутые в названии темы вопросы регулируются Первой Женевской конвенцией 1949 г. (об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях), Второй Женевской конвенцией 1949 г. (об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море), а также Первым дополнительным протоколом 1977 г.
Согласно Первой Женевской конвенции, раненые или больные комбатанты должны пользоваться уважением и защитой при всех обстоятельствах. Воюющая сторона, во власти которой окажутся эти люди, должна обеспечить им гуманное обращение и уход без какой-либо дискриминации. Преимущество в очередности оказания медицинской допускается только по медицинским причинам неотложного характера. Постоянные санитарные учреждения и подвижные санитарные формирования медицинской службы не могут подвергаться нападению.
Обязанность воюющих сторон - разыскать и подобрать раненых и больных и оградить их от ограбления и дурного обращения.
Схожие положения содержаться и во Второй Женевской конвенции.
Принятый в 1977 г. Протокол I вводит дополнительные положения, касающиеся защиты раненых, больных и лиц, потерпевших кораблекрушение. В отличие от самих Женевских данный Протокол употребляет термины раненый и больной независимо от того, является человек военнослужащим или гражданским лицом.
Объяснение:
1) Поняття умисне вбивство визначене в ст. 115 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивство – це передбачене кримінальним законо винне суспільно небезпечне діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть.
2)Умисне вбивство двох або більше осіб передбачає, що позбавлення їх життя охоплювалося єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України. Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України не має.
3)Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності має місце тоді, коли винний умисно позбавляє життя особу, якій не виповнилося 14 років (ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати), або жінку, яка завідомо для винного справді перебувала у стані вагітності.