Відповідь:
1) право на життя, виживання і вільний розвиток;
2) право на ім'я та на набуття громадянства;
3) право знати своїх батьків та користуватися батьківською турботою;
4) право не розлучатися з батьками наперекір їх бажанням;
5) право на возз'єднання з сім'єю, яка знаходиться в іншій державі;
6) право залишати країну та повертатися у свою країну;
7) право на захист у випадку незаконного перетину та повернення з-за кордону;
8) право вільно виражати свої думки з усіх питань;
9) право на волю думки, совісті, релігії;
10) право на свободу асоціацій та мирних зборів;
11) право на повну інформацію, яка сприяє благополуччю дитини;
12) право користуватися благами соціального забезпечення;
13) право користуватися послугами системи охорони здоров'я;
14) право на освіту;
15) право на захист від економічної експлуатації;
16) право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, від всіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
Да считаю, потому что в развитом обществе без правильной инкорпорации, кодификации трудно будет найти тот или иной нормативно-правовой акт. В сегоднешнем обществе законодательные акты называются согласно его содержанию, и взглянув лишь на название человек может определить к какой сфере права он относиться. Нормативно-правовых актотов, прецедентов настолько много что без должной систематизации по их содержанию, их расмотрение невозможно. Поэтому название законопроекта "согласно тому кто его создал" было упрощено.
