Користуючись цією високою трибуною і найповажнішим представництвом, хочу запропонувати вам обговорити стан здійснення правосуддя в Україні.
На першому етапі роботи нашого з‘їзду ми зосередили свою увагу на найактуальніших тоді проблемах функціонування судової влади, які, власне, й зумовили проведення позачергового з‘їзду суддів. Тоді потрібно було невідкладно захищати судову владу від цілеспрямованої руйнації, від безпрецедентного протиправного втручання в діяльність судів. Сьогодні є необхідність оцінити нинішній стан здійснення правосуддя та обговорити перспективи розвитку вітчизняної судової системи.
Процес утвердження компетентного, незалежного й безстороннього суду як гаранта прав і свобод людини та громадянина є надзвичайно складним. Часто проблеми, які виникають у сфері правосуддя, помилково вбачають виключно у діяльності судів. Разом з тим, вони значною мірою зумовлені зовнішніми факторами, які знаходяться поза межами компетенції судової влади. Але особу, яка звертається до суду, не цікавлять причини виникнення проблем – будь-які негаразди при розгляді її справи вона пов‘язує із судом.
Розв‘язання існуючих у сфері правосудді проблем потребує спільних зусиль різних владних суб‘єктів, вжиття системних правових, організаційних, матеріально–технічних, фінансових та інших заходів.
Судова влада готова до необхідних змін. Підтвердження – ті реальні кроки, які робить Верховний Суд, Рада суддів України, інші суб‘єкти судової влади заради наведення порядку в судовій системі, і ті законодавчі ініціативи, які генерує судова спільнота.
Дехто почав нас звинувачувати у прагненні узурпувати судову владу, у вибудовуванні управлінської вертикалі. Але мотивація таких інсинуацій зрозуміла – ті, хто тривалий час намагався підім‘яти судову владу під себе, зробити її своїм надприбутковим бізнесом, хто запровадив і культивував системне рейдерство, боїться внаслідок позитивних змін у сфері правосуддя втратити можливість експлуатувати суд у своїх приватних чи корпоративних інтересах. Саме від цих осіб слід очікувати продовження боротьби за приборкання судової влади, яка виразно галася весною–літом цього року у період, що передував достроковим парламентським виборам.
На моє переконання, у суспільстві склалася неадекватна оцінка діяльності судів і стану здійснення правосуддя. Той рівень довіри громадян до суду, який засвідчують соціологічні дослідження, зумовлений не тільки існуючими вадами правосуддя, але й:
– непоінформованістю суспільства про справжній стан речей у сфері правосуддя та його проблеми;
– цілеспрямованою дискредитацією судової влади, у тому числі огульними безвідповідальними звинуваченнями суддів у корумпованості та безпідставними твердженнями про відсутність в Україні правосуддя як такого.
Насправді стан правосуддя і ставлення людей до суду характеризуються дещо інакше.
це є дисциплінарним правопорушенням.
Ознаки правопорушення:
•винність(психічне ставлення особи до своїх дій)
•протиправність(діяння порушує норми права)
•карність(відповідальність за скоєне)
•суспільна небезпека(діяння направлене на посягання на життя чи здоров'я людини, майно, суспільні відносини)
Склад правопорушення:
•суб'єкт - Сергієнко Анатолій
•об'єкт - суспільне благо, загроза загибелі людей
•суб'єктивна сторона - вина у формі умислу(або з необережності, залежно від причини чому він запізнився)
•об'єктивна сторона - сергієнко анатолій запізнився на роботу на 2 години. за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Зокрема, за запізнення на роботу без поважних причин працівнику виноситься догана.
Штраф - 3000 рублей, насколько я помню.