Рассматривая трудовое законодательство в общем, нельзя не затронуть сам трудовой кодекс РФ. 8 сентября 2011 года состоялась встреча представителей основных профсоюзов России с президентов Российской Федерации. По их мнению, как и по мнению известного политического деятеля Михаила Прохорова, Трудовой кодекс является далеко не идеальным воплощением права работников, поэтому они выступают за принятие нового Трудового Кодекса, но, разроботкой которого будут заниматься не законодатели, а специальная рабочая группа. Но Президент пресек данное предложение, обосновав тем что трудовой кодекс «живой» и в него постоянно вносятся изменения. Тем не менее предложен ряд существенных изменений.
Меня наиболее заинтересовало предложение внесения изменения направленное на более точную трактовку актов труда, принимаемых работодателем(закрепленная в ст.8 Трудового кодекса РФ).
Для рассмотрения данного предложения, вспомним что есть власть, включая власть хозяйскую, принадлежащую работодателю.
Власть — возможность и осуществлять свою волю, воздействовать на деятельность и поведение других людей, даже вопреки их сопротивлению.
Рассматривая в общем - власть имеет несколько видов. Таковыми являются Верховная власть, Законодательная власть, Исполнительная власть, Судебная власть, Политическая власть, Управленческая власть, Публичная власть, Символическая власть.
В данной работе будет рассматриваться хозяйская власть, которая является подвидом Управленческой власти.
Таким образом, в 90-е годы XX века, на основании Законом РФ от 3/7/1991 «О приватизации государственных и муниципальных предприятий в РФ» было произведена приватизация государственного имущества в частную собственность. Соответственно, в связи с принятием данного закона, хозяйская власть работодателя отделилась от государственной власти. В этих условиях главным во у общества остается - каковы границы этой власти Общество заинтересовано чтобы, во-первых, дать в руки работодателя эффективный легальный инструментарий в осуществлении управления трудом и, в то же время, во-вторых, ограничить возможности злоупотребления работодателя своею властью. К сожалению, ст. 8 в ее нынешнем виде есть, скорее, уход от проблемы, нежели ее решение.
Работодатель, как и работник, — сторона трудового отношения и трудового правоотношения. Работодатель предоставляет работу, организует труд и управляет трудом. Будучи субъектом трудового права, работодатель обладает определенными правами и обязанностями, которые увязаны с правами и обязанностями работника. Так, правом одной стороны (работника) соответствуют обязанности другой стороны (работодателя), и наоборот.
Для рассмотрения данного во для начала, обратим внимание на частный аспект: в соответствии со ст.8 работодатель принимает акты о труде «в пределах своей компетенции». Но исходя из этого, работодатель, становясь самостоятельным субъектом права, обладает не компетентностью, а правосубъктностью!
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою до захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла
б) договор публичной оферты (ценник на билеты)
пойдет?