Відповідь:
Алгоритм дій такий:
1) Привітайтесь та посміхніться. Цим Ви задаєте правильний тон розмови. Попрохайте поліцейського пред’явити своє службове посвідчення, адже Вам буде корисно в подальшому знати, хто з Вами спілкувався. Інколи працівники поліції ігнорують таку вимогу або з подивом відмовляються це робити. Ваше завдання – нагадати їм про їхній обов’язок. Зазвичай розмова з поліцейськими починається у нейтральному настрої, і тому Ви маєте великі шанси побачити посвідчення. Уважно прочитайте інформацію, що міститься в ньому та запам’ятайте (занотуйте) хоча би П.І.Б працівника поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний на Вашу вимогу пред’явити службове посвідчення. Крім того, поліцейський повинен звертатися до громадян з повагою, на “Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
«Завжди потрібно починати розмову саме із такої вимоги, занотувавши у зручний для Вас б дані із посвідчення поліцейського (без використання фото-, відео- засобів фіксації – це може спричинити конфлікт). Після цього можна продовжувати розмову. Важливий саме такий порядок дій, бо після можливого конфлікту шанси витребувати посвідчення – вкрай низькі.» – наголосив Сергій Філик.
2) Дізнайтесь причину звернення: зазвичай ідеться про перевірку документів, опитування (не плутати з допитом) або поверхневу перевірку чи огляд особистих речей. Пам’ятайте, що такі вимоги мають бути законними і їхньою причиною не може бути примха поліцейського. Причиною перевірки документів може стати Ваш зовнішній вигляд, що нагадує особу, яка щойно скоїла злочин, а щодо огляду речей – їх підозрілість та неординарність. Не хвилюйтесь, це звичайна процедура і ніхто ні в чому Вас не звинувачує.
Всі ці заходи мають назву превентивних. Важливо знати, що опитування – це не допит, порядок здійснення якого регулюється кримінальним процесуальним законодавством. Опитування має на меті отримання певної інформації, але в будь-якому випадку надання цієї інформації є добровільним (ч. 2 ст. 33 Закону «Про Національну поліцію»).
3) Ви можете відмовитися від спілкування з поліцейським та не зобов’язані повідомляти місце Вашої роботи, навчання, чим займаєтесь у вільний час. Якщо причина видається Вам обґрунтованою і вимога цілком очевидною – покажіть документ, що посвідчує Вашу особу (паспорт, водійське посвідчення, студентський квиток тощо) або погодьтесь на те, щоб Вас поверхнево оглянули, чи надайте Ваші речі до такого огляду. За відсутності документів поліцейські можуть попрохати назвати Ваші прізвище, ім’я, по-батькові та дату народження. Якщо ідеться про огляд особи або її речей (не поверхневий), то він вимагає додаткових гарантій від свавілля поліцейських. Такий огляд може бути проведений тільки зі складанням протоколу огляду та у присутності двох понятих (свідків). Зазвичай таких людей знайти не так але якщо у Вас є побоювання, що Вам щось підкинуть або завдадуть шкоди, краще дотриматися процедури. Пам’ятайте так вилучити Ваші речі поліцейські не можуть (в тому числі і мобільний телефон), бо вони є Вашою приватною власністю. У будь-якому випадку вилучення обов’язково складається протокол про вилучення або тимчасове вилучення речей.
«Працівник поліції зобов’язаний утримуватися від необґрунтованих перевірок документів, що посвідчують особу або інших документів – працівник поліції має право вимагати від Вас пред’явлення такого документу тільки у випадку, коли він обґрунтовано підозрює Вас у скоєнні правопорушення. Будь-які вимоги типу «планова перевірка документів» і т.д. не є підставою для перевірки».
Пояснення: В цьому тексті перелічино і дії і права ( право на недоторканість, захист і тд)
Суверенное государство, в международном праве — это полития, представленная одним централизованным правительством, обладающим суверенитетом над определенной территорией (страной).
Международное право определяет государства как имеющие постоянное население, определенную территорию, одно правительство и вступать в отношения с другими государствами[1][2]. Обычно также считают, что суверенное государство не зависит ни от какой-либо другой власти или государства и не подвергается их воздействию[3][4][5].
Согласно декларативной теории государственности, суверенное государство может существовать, не будучи признанным другими суверенными государствами[6][7]. Непризнанным государствам часто бывает трудно осуществлять полные договорные полномочия или вступать в дипломатические отношения с другими суверенными государствами.
