•за народженням:
батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
•за територіальним походженням:
сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Закону України "Про правонаступництво України";
сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
•прийняття до громадянства України:
визнання і дотримання Конституції України та законів України;
подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;
отримання дозволу на імміграцію;
володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;
наявність законних джерел існування.
•поновлення у громадянстві України:
Поновлення у громадянстві України застосовується щодо осіб, громадянство яких було припинено відповідними указами Президента України
•встановлення над особою, визнаною недієздатною опіки:
Встановлення опіки громадянина України над іноземцем або особою без громадянства, що визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах.
•встановлення над дитиною опіки чи піклування:
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства.
Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров’я, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, сім'ї патронатного вихователя, якщо хоча б один із батьків-вихователів або прийомних батьків, або патронатних вихователів є громадянином України.
Заранее оговорюсь, что применяю часть 2 ГК РФ, ибо полагаю, что автора вопроса интересует, каким образом подобный спор был бы разрешен именно по действующему законодательству, а не по действовавшим в тот момент правилам, установленным ГК РСФСР.
1. В соответствии с пунктом 1 статьи 454 ГК РФ по договору купли-продажи одна сторона (продавец) обязуется передать вещь (товар) в собственность другой стороне (покупателю), а покупатель обязуется принять этот товар и уплатить за него определенную денежную сумму (цену).
Учитывая то обстоятельство, что в рамках заключенного между указанными лицами договора одна его сторона обязалась передать вещь другой стороне, а другая сторона, в свою очередь, - принять и оплатить вещь, можно придти к выводу о том, что между ними был заключен договор купли-продажи.
2. Из пункта 1 статьи 200 ГК РФ следует, что если законом не установлено иное, течение срока исковой давности начинается со дня, когда лицо узнало или должно было узнать о нарушении своего права и о том, кто является надлежащим ответчиком по иску о защите этого права.
В соответствии со статьей 191 ГК РФ течение срока, определенного периодом времени, начинается на следующий день после календарной даты или наступления события, которыми определено его начало.
Таким образом, срок исковой давности начал течь в тот момент, когда покупатель узнала, что ее право на получение товара, качество которого соответствует условиям договора, наличие которого следует из положений пункта 1 статьи 469 ГК РФ, было нарушено. Таким образом, срок исковой давности начинает течь на следующий день после того, как она узнала о несоответствии качества броши условиям договора, то есть с 14 февраля 1996 года.
3. Как следует из пункта 1 статьи 198 ГК РФ, сроки исковой давности и порядок их исчисления не могут быть изменены соглашением сторон.
Поскольку для споров о расторжении договора не устанавливается специальных сроков исковой давности, то применяется установленный пунктом 1 статьи 196 ГК РФ трехлетний срок.
Из сказанного выше следует, что срок исковой давности на момент подачи искового заявления не истек.
P.S. На третий вопрос ответил со ссылкой на данные нормы, а не опираясь на положения статьи 181 ГК РФ, поскольку в задаче шла речь о расторжении договора, а не о признании его недействительным, вследствие чего такой ответ был бы предпочтительным.
Однако даже если бы речь шла о признании сделки недействительной по статье 178 ГК РФ, то годичный срок исковой давности (ибо это специальный срок для оспоримых сделок, установленный пунктом 2 статьи 181 ГК РФ) не был бы пропущен, поскольку пунктом 2 статьи 181 ГК РФ для оспоримых сделок устанавливается схожее правило относительно момента начала течения срока исковой давности.