ответ:Эдвард Торндайк родился в Вильямсбурге, штат Массачусетс. Его отец был священником методистской церкви. Семья придерживалась строгих правил и норм поведения. В детях с ранних лет воспитывались привычка к труду и полная самоотдача правому делу. Возможно, поэтому все три сына поступили в университет и добились больших результатов в научной деятельности.
Эдвард Торндайк поступил в Уэслианский университет. Ещё будучи студентом, он увлёкся психологией, прочитав книгу У. Джеймса «Основы психологии». Она настолько его заинтересовала, что Торндайк решил встретиться с автором и поехал в Гарвардский университет.
В 1898 году он защитил докторскую диссертацию в Колумбийском университете под руководством Джеймса Кеттела. С 1904 года стал профессором Колумбийского университета.
После написания своей диссертации «Интеллект животных» Торндайк оставляет опыты над животными и переключается на людей. В 1899 г. он поступает на должность преподавателя психологии в педагогический колледж Колумбийского университета и там проводит психологические исследования проблемы обучения людей, а также увлекается такой сферой научной деятельности, как тестирование интеллекта.
В 1912 году Торндайк становится президентом Американской психологической ассоциации. В 1939 году он уходит в отставку, однако активно продолжает свою научную деятельность вплоть до смерти в 1949. Его вклад в науку оценён по достоинству многими учёными и исследователями, к примеру, основателем бихевиоризма Джоном Уотсоном и русским учёным И. П. Павловым. Его научные исследования и работы по теории научения стимулировали огромный интерес в американской науке именно в этой области. Объективность и точность сделали труды Торндайка классическими. Своими работами Торндайк показал, что психология как наука выходит далеко за рамки простой механики и биологии. В её основании лежат совсем другие начала, а сфера исследования распространяется помимо самого организма и на область его взаимодействия с внешней средой.
Объяснение:
< Попер ЗМІСТ Наст >
Психічний розвиток новонародженого та немовляти
Психологічні особливості фази новонародженості
Відразу після народження дитини медики, користуючись спеціальною 10-бальною шкалою В.Апгар, визначають рівень життєздатності новонародженого. В залежності від отриманої кількості балів діти поділяються на 2 категорії:
o діти з високим рівнем життєздатності - від ів і вище, їх вага становить 3-3,5 кг, зріст - близько 50 см;
o діти зі зниженим рівнем життєздатності - менше ів за шкалою Апгар, сюди відносяться недоношені діти, близнята, ослаблені новонароджені (ті, що в пренатальному періоді піддались впливу тератогенів).
Шкала В.Апгар включає п'ять критеріїв діагностики новонароджених (максимум по на кожен критерій):
колір шкіри (рожевий чи синюшний), характер дихання, серцебиття, мускульний тонус та рефлекторна збудливість (крик)
Перша категорія дітей має сприятливе соматичне підґрунтя для психічного розвитку, а діти зі зниженим рівнем життєздатності складають групу ризику щодо виникнення відхилень фізичного та психічного розвитку і тому потребують особливого догляду.
Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи новонародженості, що спричинюється різкою зміною середовища існування дитини з пренатального на постнатальне. Дана криза виявляється у втраті ваги новонародженим, а розв'язується через процеси його адаптації до нових умов автономного життя. Прилаштування дитини до самостійного існування відбувається завдяки систематичній турботі дорослих.
Фізіологічною основою для розгортання психічної діяльності новонародженого є його вроджені безумовні рефлекси:
Фаза новонародженості охоплює перші 4-6 тижнів