Перша думка про заздрість — це почуття, до якого найкраще пасують слова смуток, незадоволення, навіть — страждання. Від того, що «ми бачимо, як чуже благополуччя затуляє наше власне» (Кант). Заздрісного засмучує «благоденство будь-якої людини, чи воно є заслуженим чи незаслуженим» (Аристотель). Те, що ми маємо, здається нам більш чи менш значним у залежності від того, що має інший. Якщо, наприклад, я задоволений своїм становищем, але дізнаюся, що мій приятель раптом різко рвонув угору, то моє становище вже не здається мені таким прекрасним, як раніше. Так народжується моє невдоволення, досада, смуток. А стоїк Сенека в таких випадках радив: «Побачивши, скільки людей тебе випередили, подумай про те, скільки їх відстало». Але це почуття є, і викликане воно погіршенням мого становища. І лише через те, що поліпшилося становище іншого. Все це так, але скажіть мені, чому на Сході кажуть, що курка сусіда виглядає гускою, а англійцям здається, що з іншого боку огорожі трава завжди зеленіша? Чи не є заздрість чимось первинним, тим, завдяки чому порівняння достатку і становища майже завжди виявляється не на нашу користь. Ось тут ми й волаємо до справедливості.
Розмiрковуючи про це, пригадав я цитату з К.Маркса: «сюртук не обмінюється на сюртук». Звичайно, поділ праці, різноманіття товарів, обмін — розумно. Сюртук — на чоботи, чи мірку пшениці, чи Біблію. А все-таки, як не крути, а політекономічно однакові сюртуки психологічно не однакові. Сюртук сусіда кращий за мій сюртук. А тому обмін можливий і там, де вчений економ лише руками розведе. Заздрісний хоче чужу річ не тому, що вона краща; вона є кращою тому, що вона — чужа. Але, зрозуміло, в межах міри.
Хоча заздрість вважається вадою і нещастям, не кожен схильний до цієї пристрасті. Як і кохання, до речі. Щось у вдачі людини привертає до неї. Є припущення, що це — невпевненість в собі, просто кажучи, слабкість волі, відчуття свого безсилля, відсутність рішучості кинути виклик. Заздрісні найменш удачливі. Але й горді — до того ж. У того, кому ці риси непритаманні, успіх іншого викличе не заздрість, а азарт змагання. Проте, можливо, заздрість і є рушієм конкуренції та суперництва? Сказав же Пушкін: «заздрість — сестра змагальності, значить, із доброго роду».
Объяснение:
Когда говорят об общении как об обмене информацией, подразумевают коммуникативную сторону общения. Когда говорят о коммуникации в узком смысле слова, прежде всего имеют в виду тот факт, что в ходе совместной деятельности люди обмениваются между собой различными представлениями, идеями, интересами, настроениями и пр. Все это можно рассматривать как информацию. Отсюда можно сделать очень заманчивый вывод и интерпретировать весь процесс человеческой коммуникации в терминах теории информации.
( из интернета)
1. Оказывает влияние на первое впечатление о человеке-беседа.С беседы можно узнать кругозор человека.
2. Человечность.
3. Нелепость.Узкий кругозор.
4. Чуткость.Любознательность. Целеустремленность.
5. Чуткость понимать и быстро реагировать на проблемы окружающих, проявлять уважительное отношение к чувствам других, восприимчивость к их запросам.
Любознательность-внутренняя заинтересованность.
Целеустремленность-сознательная направленность личности на определенный результат деятельности.Они дейсвуют по плану.
втрата власної думки