1) художники, изобретатели, писатели, режиссёры, актёры
2) сравнение (идентификация), в любых ситуациях сравнения, например, белое и чёрное, хороший-плохой, лучше-хуже, больше-меньше, одинаковый или различный.
3) непроизвольное (дрель сверлит у соседей, а ты к экзамену не можешь готовиться, потому что не можешь сосредоточиться), произвольное (то, что стало интересно или то, что надо делать, например, надо убрать квартиру) и послепроизвольное (мать в отношении младенца, надо сдать экзамен).
4) Это модераторы судьбы выражения своего состояния (смеёшься, когда весело), высшая нервная деятельность. Чем больше человек к восприятию мира, тем больше он выражать эмоции (чувствуешь боль - плачешь, видишь горе других - сочувствие). Эмоции проявляются в мимике, в движениях (от радости прыгаешь, от горя-горбишься и т.д.).
1. Чувство вины
Даже небольшой проступок может заставить нас чувствовать свою вину и портить настроение не только тем, перед кем мы были виноваты, но и нам самим. К примеру, вы забыли о чьем-то Дне рождения. Даже если вы извинитесь и вас искренне простят — "осадочек остается".
Лучший избавиться от чувства вины — сделать все возможное, чтобы исправить ситуацию. Забыли о празднике — пошлите человеку милую и добрую открытку с извинениями или небольшой подарок. А лучше два: один к Дню рождения, другой — в качестве "бонуса за забывчивость". И человеку приятно, и вам станет легче, как только вы загладите свою вину действием.
2. Мелкие обиды и печали
Бывает такое: вроде бы день как день, но к вечеру из-за сущей мелочи вы впадаете в депрессию. А все потому, что на самом деле за день "накопилось".
Мелкие обиды и проблемы встречаются на каждом шагу. В последние годы огромное их количество мы получаем в социальных сетях — хотя даже не осознаем этого.
Вы запостили отличные на ваш взгляд фотографии из отпуска в Facebook или Instagram, чтобы поделиться радостью, а никто не прореагировал. Печаль? Если подумать логически, то ерунда. А если подумать еще раз и быть честным с самим собой, то обидно же!
Тут умение поставить себя на место других людей. Вы сами-то часто лайкаете чужие фото? А представьте, в какой ситуации люди обычно листают ленту. Они могут быть в маршрутке, в очереди, на скучной встрече. Не всегда они видят ваши посты тогда, когда эмоционально расположены любоваться видами природы и чужих развлечений.
Близкому другу вы можете скинуть ссылку на альбом в личные сообщения — если уверены, что ему действительно интересно, как ваш отпуск. И попробуйте не воспринимать реакции френдов из социалок близко к сердцу. Они могли вообще не увидеть ваш пост, а вы придумали целую историю о том, как вас не любят и не ценят.
Відповідь:
Пояснення:
Необхідність розвитку національно свідомої, духовно багатої мовної
особистості в незалежній українській державі зумовлює потребу фор-
мувати у школярів соціокультурні знання і вміння, виховувати шанобли-
ве ставлення до життєдайного джерела народної мудрості, продовжува-
ти кращі традиції минулого, примножувати їх.
На уроках української мови, читання та й у позаурочний час пови-
нно відбуватися «соціокультурне зростання» учня. Учителю початкових
класів випадає найпочесніша, найвідповідальніша місія до мо-
лодшим школярам прилучитися до культурної скарбниці українського
народу.
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої
звичаї, традиції, що вироблялись протягом багатьох століть і освячені
віками. Звичаї та обряди впливають на духовну культуру певного на-
роду. Зауважимо, що на сучасному етапі процес освоєння культурної
спадщини має свої особливості. Тенденція переосмислення ролі й зна-
чення культурної спадщини полягає у прагненні не лише зберегти її у
первісному вигляді, а й активно ввести у формат теперішнього життя.
У самій методиці навчання української мови соціокультурна змісто-
ва ліній виокремилась в одну з провідних у Державному стандарті по-
чаткової загальної освіти.
У новій редакції ДС вказуються державні вимоги до рівня загально-
освітньої підготовки учнів, зокрема соціокультурної лінії: знати і вміти
записувати назву держави та її столиці; знати державні символи Украї-
ни; розуміти і пояснювати значення слів – назв предметів побуту, народ-
них звичаїв; використовувати тематичні групи слів народознавчого зміс-
ту в мовленні; знати казки, прислів’я, приказки, загадки, лічилки; уміти
доречно використовувати їх в усному і писемному мовленні для його
увиразнення; знати формули національного мовленнєвого етикету і ви-
користовувати їх під час спілкування; дотримуватись правил етикету під
час спілкування з представниками різних вікових груп і статусів; уміти
використовувати елементарні комунікативні контакти під час виконання
тих чи інших соціальних ролей у різних життєвих ситуаціях