окремо пишуться:
1. усі частки, які творять форми слів або різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:
а) частки хай, нехай, за яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;
б) частка би(б), за якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;
в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;
г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно
. частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
3. частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
через дефіс пишуться:
1. частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.
примітки: 1. якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.
2. якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.
2. частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.
примітка. якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.
разом пишуться:
1. частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.
якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.
2. частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.
ответ: В статье выдвигается идея о том, что причиной отсутствия единства психологической науки является отказ от естественного метода психологии - самонаблюдения. Утверждается, что самоочевидность внутреннего опыта у Р. Декарта есть следствие совпадения в самонаблюдении гносеологии и онтологии, акта знания и акта бытия. Выявлен органичный, неискажающий характер интроспекции при понимании психики как управляемой механизмом апперцепции (что реализует понимание психики как определенным образом организованной внутренней работы, т.е. психический детерминизм). Механизм апперцепции означает наличие в психике исходной неоднородности, множественности, квазиполисубъектности. В связи с этим проблема эффективного самонаблюдения рассматривается как проблема эффективной коммуникации разномерных, разнокоординатных сфер психического аппарата человека, адекватных внутренних трансляций опыта и адекватных внутренних переводов.
Объяснение:
