У барвистому травневому вінку
Я люблю прекрасне у природі, архітектурі, літературі. Особливо люблю природу, яка весною оживає, наповнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю, зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування.
Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи.
А он густий верболіз поміж плакучих верб, які замріяно полощуть у тихих плесах вод довгі, віти. Там вдень і вночі не втихають закохані соловейки. В сплетінні гілля тривожно голосять одинокі зозулі, мирно воркують лагідні горлиці. На тоненькій галузці розлого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Природа квітне, співає.
Там далі стіною розрослася рогоза, із-за її темно-зелених стіжків тихо випливає щаслива качина сім’я. неповороткий сазан – батько виринув з обжитого місця і вимальовує широкі кола на водяній гладі.
Над землею метушаться легкокрилі ластівки. Вони протають і над водою, плавно торкаються водяного дзеркала – і вже за мить їхніх довгих дзьобах тріпочеться срібляста верховодка.
А тут і бджола гуде над вербою, збираючи мед з розквітлих китиць.
Вся природа ніби барвистий вінок. Весна в розквіті.
Восход (II) солнца - ЗАХОД (II) (гл. слово) солнца, кислая ягода (I) - СЛАДКАЯ ягода(I) (гл. слово),
начало (II) урока(II) - КОНЕЦ (II) (гл. слово) урока, сила (I) духа(II) - БЕССИЛИЕ(II) (гл.слово) духа(II) ,
бесконечная вражда(I) - бесконечная ДРУЖБА(I) (гл.слово) , прилёт(II) птиц (I) - УЛЁТ (II) (гл. слово) Птиц, крутой спуск (II) - крутой ПОДЪЕМ (II) (гл. слово), громкий плач (II) - громкий СМЕХ (II) (гл.слово) , тёплое
утро(II) - тёплый ВЕЧЕР (II) (гл.слово) , короткий день (II) - короткая НОЧЬ(III) (гл.слово) .
Объяснение:
ПОСТАВЬ И ЛУЧШИЙ ОТВЕТ )))
В этом сложном предложении есть три главных предложения, то есть грамматических основ - ТРИ.
[Пуховый], [перья], [летает].