Я давно мечтал о собаке. У моего друга Павлика была собака-овчарка Дик, у одноклассника Миши был дог по кличке Тедди. Даже у соседской девочки Маши была болонка Ляля. Однажды я проснулся очень рано. В моей комнате кто-то повизгивал и скулил. Я открыл глаза и увидел в углу комнаты, на подстилке, настоящего живого щенка колли. Я не поверил своим глазам. Но тут открылась дверь, и в комнату зашли папа с мамой. Они сказали, что это подарок ко дню рождения. Я очень обрадовался, вскочил с кровати и схватил щенка на руки. Щенок мне очень понравился: рыженький, толстенький, неуклюжий, с длинной вытянутой мордочкой. Я давно придумал кличку своему щенку и потому сразу назвал его Джим. Папа тут же смешно и важно сказал: «Дай, Джим, на счастье лапу мне». Я поставил щенка на пол. А он вдруг сделал лужу. Мама нахмурилась. Но я быстро побежал за тряпкой и сказал, что буду ухаживать за собакой сам. Днём ко мне пришли в гости Маша и Павлик с Мишей. Я с гордостью показывал им своего Джима. Я никогда не забуду этот день. День, когда исполнилась моя мечта.
У кожного своя життєва історія. Впродовж усього життя людина переживає багато різних ситуацій. Та все ж, є історії, які неможливо забути. Вони закарбовуються у пам’яті назавжди.Про один з таких незабутніх випадків хочу розповісти і я.Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів
интонация должна быть спокойна при разговоре при взрослых людях интонация при разговоре должна быть спокойная а приобщении с эмоциями