М.Горький. "Детство"
1. На двор выбежал Шарап,вскидЫваясь на дыбы,подбрасЫвая деда;
2. Конь жалобно заржал,потянулся к ней , косясь на пламя.
3. -А ты не бойся!-басом сказала бабушка,похлопывая его по шее и взяв повод.
4. МышОнок , втрое больше её , покорно шёл за нею к воротам,оглядывая красное её лицо.
Джеймс Олдридж. "Последний дюйм"
5. — И обо мне не беспокойся! — приказал он мальчику, входя в воду. =дееприч.оборот
6. Взяв в рот трубку, он скрылся под водой, опустив киноаппарат, чтобы груз тянул его на дно.=дееприч.оборот
На десятки вёрст протянулась широкая, едва-едва дрожащая серебряная полоса лунного света, остальное море было черно; до человека, стоявшего на возвышении, доходил размеренный глухой шум раскатывавшихся по песчаному берегу волн, ещё более чёрные, чем самое море; силуэты судов покачивались на рейде; один огромный пароход, о котором Василий Петрович подумал, что он английский поместился в светлой полосе луны и шипел своими парами, выпуская их клочковатой бледно-серой тающей в воздухе струёй; с моря тянуло сырым и солёным воздухом.
Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з’являлася під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг.
Аж ось з димаря одної хати клубами посунув дим і пішов хмарою по небу, і разом з димом вилетіла відьма верхи на мітлі. (...)
Відьма... знялася так високо, що тільки чорною цяткою миготіла вгорі. Та де тільки з’являлася та цятка, там зорі одна по одній зникали на небі. Незабаром відьма назбирала їх повний рукав.
Три чи чотири ще блищали.
Раптом з іншого боку з’явилася інша цяточка, побільшала, почала розтягатись і вже то була не цяточка. Короткозорий, хоч би він наклав на ніс, замість окулярів, колеса з комісарової брички, і тоді не розпізнав би, що воно таке. Спереду достоту німець1: вузенька мордочка, яка безнастанно вертілася на всі боки та нюхала все, що тільки траплялося, закінчувалась, як і в наших свиней, кругленьким п’ятачком; ніжки були такі тоненькі, що коли б такі мав яреськівський голова, то він поламав би їх за першим козачком. А зате ззаду був він точнісінько губернський стряпчий2 в мундирі, бо в нього теліпався хвіст, такий гострий та довгий, як теперішні мундирні фалди; хіба тільки по цапиній бороді під мордою, по невеличких ріжках, які
Объяснение: