Национальная идея «Мәңгілік ел» - как опыт и традиции исторического развития Республики Казахстан
Наш Казахстан- независимое государство, инициативы и достижения которого признаются во всём мире. Чтобы государство стабильно развивалось и процветало, обществу нужна единая патриотическая идея воплотить в жизнь планы и мечту народов разных национальностей, живущих в нашей большой стране. Эта идея прозвучала из уст Елбасы, Президента республики Казахстан Н.А.Назарбаева.
«Мәңгілік ел»- это новая идеологическая система страны, это национальная идея, мечта наших предков как источника непрерывности и неиссякаемости, вечности традиций, языка, духовно- нравственной основы народа.
История государственности незыблемо подтверждает, идея «Мәңгілік ел» перешла нам как наследство от поколения, которому всегда были присущи такие качества, как нравственность, гуманность, широта души, духовность, патриотический дух, и самое главное- сохранение единства. Служение идее единства наше государство во времена тяжелых испытаний. Как говорит Лидер нации: «Только при условии сохранения преемственности между деяниями наших героических предков, достижениями нынешних и светлым будущим последующих поколений, мы можем стать «Мәңгілік ел».
Откуда идут истоки ценностей национальной идеи «Мәңгілік ел»?
Елбасы в своем ежегодном послании народу отметил: «Истоки идеи лежат очень глубоко. XIII веков назад, один из политических лидеров Тюркского каганата Тоньюкок оставил наказ: «Заветная мечта тюрков-«Мәңгілік ел».Это и подтверждает то, что наша общенациональная идея, как и истоки государственности берет свое начало в древней истории». Благодаря ключевым семи ценностям как: Светское общество и высокая духовность, Экономический рост на основе индустриализации и инноваций, Общество Всеобщего труда, Общность истории, культуры и языка, Национальная безопасность и глобальное участие в решении общемировых и региональных проблем заключается идейная основа Нового Казахстанского Патриотизма.
Принимая присягу после победы на президентских выборах 26 апреля 2015 года наш Президент произнес мудрые слова : «Наши предки говорили: «Если вы загадываете на год вперед- выращивайте хлеб; если вы загадываете на сто лет вперед-посадите деревья; если вы загадываете на целую вечность-воспитывайте Человека».
Любовь к Родине прививается нам с первого слова, первого шага, первого звонка, первой буквы, проявляется уже с раннего возраста патриотическими чувствами в доверчивом, свободном ото лжи и лицемерия, сердце.
С большой, переполняющей душу, гордостью наблюдаем за военными парадами, где демонстрируется сила и мощь страны. С грустью, от которой щемит сердце слушаем песни военных лет и с восторгом от храбрости наших дедов поздравляем ветеранов с Днем Победы. Склонив головы, молчим у обелиска Славы павшим героям Великой Отечественной Войны, обещая всегда быть достойными памяти наших дедов, подаривших своим потомкам свободу и жизнь.
На уроках истории мы восторгаемся безграничным мужеством батыров, бесстрашно боровшихся за честь своей любимой страны. Чувство патриотизма воспитывает нас полноценными гражданами своего государства. В нашемм колледже работает Зал молодого патриота, который отражает историю развития Казахстана с древних времен по современный период истории Независимого Казахстана. В Зале интересно тем, что он оснащен интересными материалами о деятельности наших исторических личностей: Абылай-хана, Касым-хана; деятелей литературы: Абая, Алтынсарина. Основное место имеет трудовая и общественно-политическая деятельность нашего Президента Назарбаева. Имеются интересные экспонаты «Байтерек», «Золотой человек» , «Символ Независимости». При посещении зала каждый студент сразу ощущает дух патриотизма. В зале наши учителя проводят для нас встречи, творческие заседания, уроки.
Мы любим все, что окружает нас с детства: друзей, школу, родной город, бескрайнее пшеничное поле, звонкую речку у бабушки в деревне, солнце, плещущееся в небесной синеве, родные лица и голоса, без которых наша жизнь потеряла бы всякий смысл.
Патриотизм - это чувство, которое живет в человеческом сердце, мерцая неугасимой искрой, готовой разгореться решительным пламенем в, трудный для любимого Отечества, час.
Быть патриотом своей Родины это- знать свои права и обязанности, быть трудолюбивым, поддерживать достойный уровень своей жизни, соблюдать традиции и обычаи своих предков и тогда подрастающее поколение будет гордо нести голубое знамя Республики Казахстан- к процветанию и благополучию единого народа страны, к новым вершинам.
Объяснение:
Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.
Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.
У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
Пам'ятник Тарасу Шевченку поблизу червоного корпусу
університетуТ. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".
Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.