Вот наступил зимний вечер.Всюду видны сверкающие надписи на магазинах,люди спешащие домой с работы,и где-то в дали слышны голоса резвящихся ребят.
Выйдешь на улицу подышать свежим воздухом,да и позабудешь,что домой нужно заходить.Подумаешь,подумаешь и скажешь себе:\"А не прогуляться ли мне немного?!\"Будешь идти,идти и любоваться зимней картиной,наступая на хрустящий снег.
Я знаю,что не все конечно любят зимний вечер,но ведь есть такие люди,у которых настроение поднимается именно в это время суток.Мне очень нравятся и остальные времена года,но зима для меня особенная.
Прийшла зима — біла та морозна. Зникло листя з дерев. Позамерзали лісові джерельця. Птахи давно відлетіли у вирій. Природа ніби заснула аж до самої весни. Синім зимовим вечором дуже добре прогулятися лісом. Сідає червоне сонце, іній блищить. Хрумтить під підборами сніг, та товстенький уже льодок. Хочеться йти довго, безкінечно, аби тільки від дихання підіймався пар, стояло над головою синє морозне небо, а ліс не закінчувався.
Після прогулянки зимовим лісом вечір удома здається не просто затишним, а чарівним. Як гарно перевдягтися в домашній одяг, ухопити обома руками чашку з кавою і присісти ближче до радіатора парового опалення. А за вікнами вечір уже майже змінився ніччю: над обрієм видно лише невеличку смугу, яка лишилася від сонячного кола. Наступні кілька годин можна витратити на самого себе. Можна почитати гарну книжку, можна підсісти до комп’ютера і стати на якийсь час ніндзя-черепашкою. А можна зробити щось корисне: наприклад, налагодити старий радіоприймач або вигострити кухонні ножі.
