ответ:сердечний-у прямому значенні: сердечий клапан,
у переносному: сердешна рана;
м'який: у прямому- м'яке яблуко, а у переносному - м'який характер;
жорстокий: жорстока душа - у переносному, а жорстокий теран- у прямому
Объяснение:
Пряме номінативне значення безпосередньо вказує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об'єктивної дійсності, як це історично закріпилось у свідомості мовців. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь — «світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла», усі інші — переносні й похідні.
Переносне номінативне значення —це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найменувань одних явиш, предметів, дій, ознак на інші і закріпилося в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, позитивного» у слові промінь — переносне (промінь надії, промінь Щастя, промінь свободи).
Від переносного значення слова, що є постійним, слід відрізняти переносне вживання слова. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовуєть-
ся лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслідок переносного вживання слова, є лише контекстуальним, тобто тимчасовим, ситуативним, і за словом не закріплюється. Якщо ж таке значення закріплюється за словом, то воно стає номінативним.
Розглянемо різні значення слова полотно: «лляна, конопляна, бавовняна тканина» — пряме номінативне значення; «картина художника», «проїзна частина дороги», «плоска тонка частина інструмента (пилки, ножівки)» — переносні значення, які стали номшативними. А в реченні Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М. Стельмах) відбулося переносне вживання слова. Однак значення слова полотно («сніговий покрив»), яке при цьому виникло, поки що тільки контекстуальне.
Вопрос о том, что стоит считать подлинным искусством, волнует людей уже не одно столетие. Каковы критерии истинного шедевра и как не перепутать его с грубой работой ремесленника?
Я думаю, что настоящее искусство требует от человека не только наличие таланта, особой смотреть на окружающий мир. К творческой жилке необходимо приложить упорный труд, терпение и стремление развиваться в выбранной сфере. И самое главное – желание вложить душу в своё творение. Там, где не хватает огня в глазах, вдохновения, внутренней страсти, искусство превращается в «мертвечину».
«Музыку я разъял, как труп», – признаётся Сальери в знаменитой трагедии А. С. Пушкина «Моцарт и Сальери». Для этого композитора волшебная сила звуков свелась к простому набору из семи нот, а творческий труд стал рутиной. Попытка приравнять чудо к ремеслу лишила героя возможности прослыть истинным мастером своего дела. Именно поэтому он так завидовал своему оппоненту, который не только имел музыкальный дар от бога, но и умел с упоением отдаваться мелодии.
Проблема настоящего искусства поднимается и в повести Н. В. Гоголя «Портрет». Бедный художник Чартков мечтал прославиться, в каждой его работе чувствовалась жизнь и талант. Казалось, что лишь нищенское положение мешает ему реализовать задуманное. Однако внезапное обогащение не художнику достигнуть желаемого. Постепенно Чартков терял свой дар, как под копирку создавая портреты для петербургской элиты за большие деньги. Желание обогатиться оказалось сильнее жажды реализовать свой потенциал. Уже в зрелом возрасте попытавшись вдохнуть жизнь в свои произведения, герой осознал, что его душа очерствела и оказалась не на создание чего-то поистине великого.
Вышеуказанные примеры подтверждают, что настоящее искусство – это такая творческая деятельность, в которой человеку необходимы не только природные данные, но и энтузиазм, терпение и желание трудиться бескорыстно и много. Только мастерство вкупе с упорной работой привести к рождению образца истинного искусства, которым будут восхищаться как современники, так и последующие поколения.
