В нашем городе живет одна женщина, Анна Михайловна, которая увлекается садоводством и цветоводством. Мне посчастливилось знать ее и бывать у нее в гостях, потому что с ней хорошо знакомы мои родители. Перед ее домом раскинулись цветочные лужайки, разбиты клумбы с цветами.
В холле дома стоит шкафчик с разными красочными журналами о всевозможных сортах цветов.
Весь участок Анны Михайловны – сплошная цветущая поляна. Даже на веранде ее дома красуются нежно-розовые, светло-фиолетовые орхидеи. Их видно через большое оконное
Объяснение:
Прислухаюсь до серця у нього поради.
Тихо дихають зорі з густої нічної пітьми.
Ти пробач мені, літо, що я тобі з осінню зрадив.
Ти пробач мені, осінь, що від тебе іду до зими…
* * *
В асфальт, посивілий від першого снігу,
Неспішно вбиваю свої сліди,
Є лише ніч – і немає нічлігу,
Є лише спрага – й немає води.
Є лише біль – і немає печалі,
Є лише сльози – й немає очей,
День відпливає все далі і далі,
Ранок туманом в минуле тече.
Є лише тінь, але сонця немає.
Вітер розвіяв клаптики снів…
Хмари й птахи збираються в зграї –
Час підійшов перелітних дощів…
Є лише віз – і немає дороги,
Є лише мрія – й нема висоти…
В мене є Ти. І не треба нічого.
Дякую Богу, що в мене є Ти.
* * *
Мама мене
Народила на Наче хотіла знати,
Хто після неї
Буде мене Хитається маятник,
вітер часу
струшує листя
з годин.
Вечір скінчився,
в склянці лишилось
кілька ковтків
життя…
