Нас , коли нам сумно ,завжди підтримають добрим словом та усмішкою.Відомо , що усмішка-джерело щастя і довгого життя.Своїм добрим поглядом ми можемо вртувати безліч людей , та навіть усміхнувшись їм , ми вже їх підтримаємо.Погляди бувають різні, проте не всіх з них “лікують” людину.Лише деяким вдається ця “терапія”.То ж давайте лікувати людей всімаючись їм, і тоді світ навколо нас стане веселішим та цікавішим.
На мою думку кожна людина гідна усмішки.Адже вона робить життя радісним, посилює в людях віру, любов і просто покращує настрій.Перебуваючи у суспільстві, можна гати різні види посмішок.Наприклад, посмішки бувають щирі і відкриті, теплі і привітні. Усі перераховані види посмішок залежать від того, на що орієнтована посмішка. Якщо посмішка дарує нам радість і тепло, то можна сказати, що людина, яка дарує її на, зичить оточуючим добра. Можна із впевненістю сказати, шо посмішка людини – те, що сонячне світло для квітів. Але уявіть собі, що зникли з життя людей усі посмішки, уявіть, що зникли тоді в природі усі квіти… на що перетвориться життя??? Отож, подаруйте людині посмішку, адже вонп нічого не коштує, але дорого цінується!
Это приятное дело — смешить , поэтому я люблю выступать в школах с «уроками смеха». однажды меня пригласили выступить перед первым классом. — класс называется «первый «э», — объяснила учительница. — буква «э» означает, что класс экспериментальный, то есть опытный. первый «э» встретил меня, заранее улыбаясь. — , — сказал я, — мне известно, что ваш класс — опытный. вот я и хочу провести с вами опыт. скажите, у вас бывают смешные случаи на уроках? — бывают! — хором крикнул первый «э». — вот и хорошо. я хотел бы услышать, как вы рассказываете смешные . кто первый? ты, девочка? как тебя зовут? — меня зовут катя носова, — сказала девочка с аккуратным хвостиком на затылке. она открыла рот и тут же покатилась со смеху. — этот случай произошел с мишей мокиенко… ой, не однажды на уроке рисования мокиенко стал раскачиваться на стуле. раскачивался, раскачивался, потом ка-ак грохнется! тут катя захохотала и весь класс тоже. — ну что ж, — сказал я, — случай, конечно, смешной, хотя я подозреваю, что сам миша мокиенко не смеялся. потом к доске выбежала другая девочка, с двумя косичками. — меня зовут таня рыбкина, — затараторила она, — это было на уроке пения, однажды на уроке пения мишка мокиенко стал раскачиваться на стуле, раскачивался, раскачивался, потом ка-ак грохнется! класс опять дружно захохотал. — извини меня, таня, — сказал я, — но ты повторяешься. ведь про этот случай нам только что рассказала катя! — нет, возразила таня, — катин случай был на уроке рисования, а мой совсем другой — на уроке пения. мы только начали петь «то берёзка, то рябина», а он ка-ак грохнется! первый «э» снова засмеялся. — понятно, — сказал я, — ваш миша просто какой-то каскадёр! — а чего вы всё девчонок вызываете! — крикнул вихрастый мальчик с последней парты, тряся поднятой рукой. — можно — я? — давай, — разрешил я. — однажды на перемене я стал раскачиваться на стуле. раскачивался, раскачивался, потом ка-ак… — подожди-подожди, — прервал я ученика. — значит, ты и есть… — ага, — кивнул мальчик, — я и есть миша мокиенко!
1. цепная связь однажды осенью, на возвратном пути с отъезжего поля, я простудился и занемог. к счастью, лихорадка застигла меня в уездном городе, в гостинице; я послал за доктором. через полчаса явился уездный лекарь, человек небольшого роста, худенький и черноволосый. он прописал мне обычное потогонное, велел приставить горчичник, весьма ловко запустил себе под обшлаг пятирублёвую бумажку, причём, однако, сухо кашлянул и глянул в сторону, и уже совсем было собрался отправиться восвояси, да как-то разговорился и остался.
Нас , коли нам сумно ,завжди підтримають добрим словом та усмішкою.Відомо , що усмішка-джерело щастя і довгого життя.Своїм добрим поглядом ми можемо вртувати безліч людей , та навіть усміхнувшись їм , ми вже їх підтримаємо.Погляди бувають різні, проте не всіх з них “лікують” людину.Лише деяким вдається ця “терапія”.То ж давайте лікувати людей всімаючись їм, і тоді світ навколо нас стане веселішим та цікавішим.
На мою думку кожна людина гідна усмішки.Адже вона робить життя радісним, посилює в людях віру, любов і просто покращує настрій.Перебуваючи у суспільстві, можна гати різні види посмішок.Наприклад, посмішки бувають щирі і відкриті, теплі і привітні. Усі перераховані види посмішок залежать від того, на що орієнтована посмішка. Якщо посмішка дарує нам радість і тепло, то можна сказати, що людина, яка дарує її на, зичить оточуючим добра. Можна із впевненістю сказати, шо посмішка людини – те, що сонячне світло для квітів. Але уявіть собі, що зникли з життя людей усі посмішки, уявіть, що зникли тоді в природі усі квіти… на що перетвориться життя???
Отож, подаруйте людині посмішку, адже вонп нічого не коштує, але дорого цінується!