Пізня осінь!Наскільки ж вона чудова Різноманітне листя :червоне,жовте,помаранчеве,зелене,багряне і тд...
Усе змінюється на очах .Птахи відлітають у вирій,у небі вже не так цвірінькають соловейкиХмари насуваються великими громадами один на одне ,дощик все частіше з,являється у повітрі.
Сонечко вже рідко вітає нас своїм золоти промінням,вітер хитає дерева і кущі все дужче і дужче.
Але я обожнюю осінь ,адже врна така неймовірна,красива та ошатна
Упоминание города Самары встречается еще на картах европейских путешественников 12 века. Но такие давние следы существования поселения еще не найдены. Первое подтвержденное отечественными историками упоминание датируется 1586 годом, когда по указу царя Федора Иоанновича вблизи впадения реки Самары в Волгу была основана крепость. Деревянные постройки были возведены с мая по сентябрь под руководством князя Г.О. Засекина. Самара почти полностью сгорела в пожарах 1690 и 1703 годов. Первая крепость была разобрана, и на ее месте возведена земляная.
Эти документальные записи были подтверждены только в 2014-2015 годах, когда во время раскопок на Хлебной площади были найдены земляные стены. Множество артефактов 18-19 веков, добытые археологами и студентами, подтвердили теорию, что в этом месте следует искать следы первой самарской крепости. После дополнительного финансирования историки нашли в более глубоком слое бревенчатые укрепления, которые могли принадлежать постройке Засекина. Местная экспертиза деревянных фрагментов не дала точной даты, части укреплений отправлены в Санкт-Петербург на углеродный анализ. Ученые настаивают на продолжении раскопок и прогнозируют появление музея-городища. Пока работы ведутся силами местных археологов и студентов исторического факультета. Но уже сейчас многие горожане проявляют интерес к древней истории города, посещают это место и оказывают посильную в работе.
Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.
Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.