Відповідь:Описание картины начнем с того, что когда смотришь на эту картину, то сразу вспоминаешь сказку про царевну-лягушку.В центральной части картины мы видим Ивана-царевича. Вокруг него – одно болото и непроходимая лесная глушь. На Иване-царевиче мы видим длинный красный кафтан, на голове надета шапка с отворотом, а на ногах – зелные сапоги. В руках у него лук. Иван-царевич выглядит опечаленным.Внизу мы видим лягушку, которая сидит на болотной кочке. В лапах лягушка держит стрелу. Она смотрит на Ивана-царевича и ка будто хочет что-то ему сказать.Художник при написании этой картины использовал яркие краски, необычные узоры при оформлении рамки. Создается впечатление, что ты оказался в сказке.В конце нужно поделиться своими впечатлениями. Сказать, что картина понравилась. Художник достоверно передал сюжет известной сказки.
Сначала нужно написать, что автор картины Билибин И.Я., и что она написана им к сказке quot;Царевна-Лягушкаquot;. Далее написать, какой именно момент сказки изображен на картине. Что это один из ключевых моментов.Потом описать место, где происходит действие, внешний вид Ивана, суть произошедшего. Описать чувства Ивана (недоумение, огорчение, непонимание как быть). Пару предложений об образе лягушки.И в заключение пару слов о том, что дальше будет в сказке (что лягушка превратится в прекрасную царевну), и что художник хорошо и наглядно передал суть изображенного эпизода. И небольшой абзац о вашем отношении к картине.
Сначала напишите, что картина написана художником Бибилиным, который очень тонко подходил к изображению сказочных героев в своих картинах.
Далее опишите, что Вы видите на картине. На главном фоне, конечно же, перед нами сам Иван-Царевич. Бибилин здесь выбирает яркие краски, чтобы изобразить сказочного героя. Но рядом с ним, у его ног, еле заметна маленькая лягушка, которая держит стрелу в своих лапках.
Пояснення:
Объяснение:
Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.
Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.
У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
Пам'ятник Тарасу Шевченку поблизу червоного корпусу
університетуТ. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".
Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.
грустить- повесить нос