Відповідь:Сергій. Здається, що Митька я знав завжди. Ми дружимо дуже давно. Митько – чудовий товариш. А ще у нього, за його власним висловом, „добре варить казанок”. А скільки ідей з’явилося у голові мого друга в таборі. От тільки ідеї ці не завжди дають найкращий результат. Митько. Ото Генка! Ото кадр! Не побоявся йти до табору вночі. А як цікаво придумав, коли назвався Миколою Мусюкіним. Такому хлопцеві місце в нашому наметі. Ми станемо чудовою командою. Митько про Славка. Цей Славко – справжній мамин синочок. До табору поїхав, бо так мама йому, Славусикові, сказала. Спортивної години він не любить, бо тут можна „рученьки і ніженьки переламати”. А акордеон! Ви таке бачили? Щоб з акордеоном до табору припертися. Тюхтій, боягуз!.. І чому саме він потрапив до нашого намету? Славко своїми вчинками доводив, що він не „мамин синочок”. Він не побоявся вийти посеред ночі ловити „злочинця”. На конкурсі пісні, коли Сергій забув підставити йому стілець, грав лежачи). Славко про Сергія. У таборі я познайомився з двома друзями. Якщо порівнювати Сергія з Митьком, то він справжній ангел. Але Сергій завжди слухає Митька, робить те, що той придумає. Після перебування в таборі хлопці змінилися. Вони навчилися дружити, вболівати один за одного. Але найбільше змінився Славко. Він став справжнім героєм зміни.
Пояснення:
Объяснение:Карпенко Карий – справжній заслужений корифей української літератури та мистецтв. Він був не тільки талановитим літератором, але й ерудитом. Його твори захоплюють українців не одне покоління, а його ім’я стало видатним.
Іван Карлович Тобілевич, саме таке справжнє ім’я у К. Карого, народився в сім’ї приказчика та кріпачки. Тільки згодом її чоловік викупив у пана Золотніцького свою дружину. В родині було 4 дітей, і майже всі стали відатними українцями. Його братами були Панас Саксаганський та Микола Садовський.
К. Карий був одружений
двічі – перший раз на Надії Тарковській, а другий на Софії Дитковській. Перша дружина народила 3 дітей, але згодом померла від хвороби, від неї залишився родовий хутір Тарковський, де письменник проводив багато часу. Друга дружина була творчою людиною, дуже піклувалась ним й допомагала в письменництві. Де саме вони познайомились достеменно невідомо, історія сберегла те, що вона була артисткою театра, та народила йому ще 2 дітей.
Разом зі своїм давнім другом Марком Кропивницьким, організували драматичний театр українських корифеїв. З Кропивницьким їх звела доля, ще коли вони працювали чиновниками, тоді й зародилася
ідея майбутньої співпраці. Згодом Карпенко Карий сам грав в п’єсах свого друга, а той у його на сцені театру. Головними нероями его п’єс ставали прості люди, які попадали в скрутне становище та не могли давати хабарів. Тема хабарництва була йому дуже близька, бо він сам служив секретарем в поліції Єлисаветграда. Кожен день перед ним проходили арештанти, підлабузники, чесні селяни та брехуни. За час роботи в поліції йому так остогидла людська підлість, що він почав виливати на папері свої почуття.Почитай и випиши самое главное и интересное