1) Коли була написана і кому присвячена повість Марка Вовчка "Інститутка".
Повість була написана у 1558-1859 рр. і присвячена Тарасові Шевченку.
2) Який соціальний конфлікт покладено в основну повість "Інститутка"?
У творі ми бачимо конфлікт поневолених і поневолювачів, тобто кріпаків та паничів. Читач помічає, яким волелюбним був наш народ, проте його дуже гнітили кріпацтво та солдатчина. Проте кріпаки активно протестують проти несправедливості та неволі, адже мають жагу отримати свободу.
3) Як у мові та вчинках Назара розкривається зростання самосвідомості трудового народу.
Спочатку Назар жартівливий та веселий. Його легко розсмішити, але згодом його настрої змінюються. Коли його віддають у солдатчину, то він каже: "Гірше не буде! От чи буде краще, - не знаю". Згодом Назар промовляє: "Із дранки та вберешся в переперанку". Він залишається гарним побратимом, щирою людиною, його вдача загалом абсолютно не змінюється. Коли він дає Прокопу гроші, а той журиться через борг, то каже: "Гай-га! Аби живі були". Назар остаточно не зламний, і саме у цьому образі втілено справжнє прагнення волі.
4) Моє ставлення до Устини з повісті Марка Вовчка "Інститутка".
Я ставлюсь до Устини дуже добре. Я співчуваю героїні та її долі. Проте я інколи не розумію її пасивності. Вона гарна дружина, мудра жінка, вірна подруга, на яку можна покластися. Ця дівчина втілює найкращі риси, які може мати українська жінка. Я захоплююсь Устино, її терпимістю, щирістю та добротою.
ответ:
вступ
актуальність дослідження. на початку 1990-х років завдяки змінам у суспільно-політичній сфері сучасне літературознавство позбулося ідеологічних тенет і отримало можливість звернутись до раніше не досліджених постатей української літератури хх століття.
саме у творах, виданих поза межами україни й срср, можна було знайти відповіді на болючі питання доби, ознайомитися через них з новітніми науковими і мистецькими тенденціями європи, які тоді активно засвоювалися літературою. це сприяло посиленню інтелектуальної складової багатьох творів українських письменників. художнє слово виконувало одночасно не лише естетичну, але й науково-критичну функцію, що відображає філософська проза того періоду, а особливо практика інтелектуального роману – жанру, який активно використовувався вітчизняними митцями, зокрема й в. домонтовичем.
інтерес до художньої спадщини віктора домонтовича зумовив появу в українському літературознавстві низки ґрунтовних розвідок: статті в. агеєвої, с. павличко, дисертаційні праці т. белімової, м. гірняк, н. мариненко, о. боярчук, о. наумової, і. василішина, ю. романюка, м. васьківа та інших. у переважній більшості названих робіт досліджуються жанрові модифікації, особливості композиції, проблематика, образна система творів віктора домонтовича, тоді як цілісного аналізу з точки зору сюжетно-композиційної єдності твору немає. з огляду на це актуальною є проблема виявлення та опис композиційних елементів, позасюжетних елементів, їх взаємозумовленість і залежність, а також визначну роль позасюжетних елементів в контексті інтелектуальної прози в. домонтовича.
об’єкт дослідження – роман в. домонтовича «дівчина з ведмедиком».
предмет дослідження – сюжет і композиція твору, їх взаємозв’язок, і більш детально – позасюжетні елементи (вставні елементи, філософські і авторські відступи тощо), їх роль у визначенні сюжетно-композиційної специфіки романів.
мета роботи полягає у комплексному осмисленні і детальному аналізі сюжетно-композиційних особливостей інтелектуальної прози (роману «дівчина з ведмедиком») в. домонтовича.
відповідно до мети висунуто такі завдання: ознайомитися і опрацювати роботи літературознавців і філософів з теми дослідження; визначити, на основі якої теоретичної бази буде здійснюватись аналіз сюжету і композиції романа; висвітлити питання про взаємозумовленість сюжету і композиції; з'ясувати сюжетні і композиційні особливості зазначеного твору; оцінити значення і окреслити функції позасюжетих елементів.
специфіка об’єкта дослідження і поставлені завдання зумовили застосування різних методів: герменевтичний передбачає тлумачення тексту у філософському, психологічному та психоаналітичному контекстах; культурно-історичний, спрямований на дослідження ідейно-образної системи; порівняльно-історичний використовується для характеристики традицій і новаторства у художніх текстах письменника.
теоретико-методологічна база роботи – праці літературознавців і критиків: о ткаченка,о. галича, о. єсина, ю. коваліва, в. кожинова, в. лесина, ф. лосева, н. тамарченко в теоретичній частині; в. агеєвої, т. белімової, о. боярчук, м. гірняк, с. павличко, в. корпусової, н. мариненко, ю. шереха та інших – у плані вивчення інтелектуальної прози початку хх століття, а саме творчості в. домонтовича в різних аспектах.
практичне значення дослідження полягає в можливості використання її матеріалів у лекційних та семінарських заняттях, розроблення спецкурсів, при написанні наукових літературознавчих досліджень з історії українського письменства першої половини хх століття.