Своєрідною стилізацією під народну пісню про козака, який покидає рідну домівку, є твір тараса шевченка а) "ой три шляхи широкії" б) "як умру, то " в) "мені однаково, чи " г) "думи мої, думи мої"
Моє розуміння образу гусей-лебедів. серед мальовничої природи поділля минали дитячі та юнацькі роки михайла стельмаха.тут відкрилася йому поетична краса природи,таємниці людського життя.у творі дуже виразно звучить мотив шанування природи,людина-її добрий і мудрий господар,який повинен любити і оберігати і оберігати її красу. "прямо над нашою хатою пролітають лебеді.вони летять нижче хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.я прислухаюсь до їхнього співу,і мені хочеться полетіти за " лебеді уособлюють красу,вірність, сприймати їх по-особливому,душею.самий смисл буття в тому,щоб жити у мудрій злагоді з природою,знати насолоду праці і поезії людських взаємин.і,щоб навчитися цим дорожити,треба відчути потребу це берегти.лебеді поєднати світ природи зі світом людини,з її вчинками,поведінкою,роздумами,переживаннями.вони виховують повагу,пошану,любов до рідної землі.лебеді нам зрозуміти,що людина-мудрий друг і охоронець природи. вона повинна розумно користуватися природними
Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом .
