У вірші «Галли» автор поглядом ученого розглядає історію, намагається вловити дух і атмосферу давнього життя, передісторію людства, щоб знайти там проекції у сьогоднішній день, аби силою історичного минулого надихати сучасників. Галли — давній народ, який жив переважно на території сучасної Франції. Його визначальна ознака — кипуча енергія, відвага, бажання нових завоювань, потяг до нових просторів. Їхня доба — формування нових народів. Галли сміливо йдуть уперед у передчутті нових земель, нових пригод. Автор описує таємничу і загадкову душу народу, що прагне уціліти, самоствердитися. В останніх рядках робить поетично-історіософський висновок про циклічність розвитку людства в часі, про закономірність життя і смерті. Усвідомлення того, що галлам «судилося розбиться колись і десь об гори кам’яні», не зменшує їхньої відваги, а примножує її, наповнює її поривом і надією. Саме такими прагнув бачити своїх сучасників Олег Ольжич.
Археологічний мотив звучить і в цій поезії:
«Рінь» Ольжич аналіз
Де шлях у жовті врізується стіни і урвище над закрутом стримить,
Наш погляд, неуважливий на мить, затримує жорсткий ріні.
Вона суха і сіра. Але вії примкнеш перед камінням у піску –
І раптом чуєш силу вод рвучку та різкість вітру, що над ними віяв.
Рінь — дрібне каміння, обточуване водою, вітром, для поета ж головне те, що це німий свідок історії, який багато міг би розповісти про минуле. Вчений-археолог шукає у камінні досвід людства, чиїсь перемоги і поразки, суть історії. Використовуючи свої знання археолога, філософа, історика, Олег Ольжич вибудовує власну світоглядну та естетичну концепцію, згідно з якою минуле, сучасне і майбутнє — це неподільний ланцюг. Відтак автор намагається оживити історію, окремі матеріальні предмети, що збереглися віддавна — камінь, уламки кераміки, а також реконструювати засобами слова її дух як вічну боротьбу. Образ каміння один з улюблених в Ольжича: «Я — камінь з Божої пращі» (праща — стародавня ручна зброя для метання каменя). «Поєднання замінності», твердості з енергією дії витворює модель, характерну для поезії Олега Ольжича.
Твір Лесі Ворониної » Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку №9″ — це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика Клима та його пригоди. Клим — боязкий, несміливий хлопчина, який дуже боїться свого друга Кактуса. Він уникав його, тікав, ховався. І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ. Там він провів експеремент, який змінив хлопця. Тепер він став сміливим, уже не боявся Сашка Смика, був впевнений у собі. Незважаючи на страх, який деколи до нього приходив, Клим ніколи не відступав. Це і показує, що насправді він відважний і рішучий. Йому довелося подорожувати машиною часу, виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків. Мені цей твір дуже сподобався. Але найбільше герой повісті. Я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою, як він!
У вірші «Галли» автор поглядом ученого розглядає історію, намагається вловити дух і атмосферу давнього життя, передісторію людства, щоб знайти там проекції у сьогоднішній день, аби силою історичного минулого надихати сучасників. Галли — давній народ, який жив переважно на території сучасної Франції. Його визначальна ознака — кипуча енергія, відвага, бажання нових завоювань, потяг до нових просторів. Їхня доба — формування нових народів. Галли сміливо йдуть уперед у передчутті нових земель, нових пригод. Автор описує таємничу і загадкову душу народу, що прагне уціліти, самоствердитися. В останніх рядках робить поетично-історіософський висновок про циклічність розвитку людства в часі, про закономірність життя і смерті. Усвідомлення того, що галлам «судилося розбиться колись і десь об гори кам’яні», не зменшує їхньої відваги, а примножує її, наповнює її поривом і надією. Саме такими прагнув бачити своїх сучасників Олег Ольжич.
Археологічний мотив звучить і в цій поезії:
«Рінь» Ольжич аналіз
Де шлях у жовті врізується стіни і урвище над закрутом стримить,
Наш погляд, неуважливий на мить, затримує жорсткий ріні.
Вона суха і сіра. Але вії примкнеш перед камінням у піску –
І раптом чуєш силу вод рвучку та різкість вітру, що над ними віяв.
Рінь — дрібне каміння, обточуване водою, вітром, для поета ж головне те, що це німий свідок історії, який багато міг би розповісти про минуле. Вчений-археолог шукає у камінні досвід людства, чиїсь перемоги і поразки, суть історії. Використовуючи свої знання археолога, філософа, історика, Олег Ольжич вибудовує власну світоглядну та естетичну концепцію, згідно з якою минуле, сучасне і майбутнє — це неподільний ланцюг. Відтак автор намагається оживити історію, окремі матеріальні предмети, що збереглися віддавна — камінь, уламки кераміки, а також реконструювати засобами слова її дух як вічну боротьбу. Образ каміння один з улюблених в Ольжича: «Я — камінь з Божої пращі» (праща — стародавня ручна зброя для метання каменя). «Поєднання замінності», твердості з енергією дії витворює модель, характерну для поезії Олега Ольжича.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/oleg-olzhich-analiz-virshiv
Объяснение: