процесі світосприймання і всієї життєдіяльності перед нами об´єктивно постає низка неоднозначних запитань типу: "Хто або що є головним у цьому світі?" Намагаємося відшукати відповідь: матеріальні цінності; природні ресурси; нові технічні системи; рослинний чи тваринний світ, що оточує нас; можливо, досягнення науки й освіти. Поміркуємо над цим. А, можливо, не те й не інше? Значна частина людей, відповідаючи на це запитання, стверджує: головне — це Людина.
Якщо це так, то може виникнути й інше запитання: "У чому сенс життя людини?" У цьому плані також є різні думки: бути здоровою, здобути гарну освіту, мати престижну роботу, пристойний заробіток, належне помешкання та ще багато іншого. Усі названі аспекти стосуються сенсу життєдіяльності особистості. Але ми акцентуємо увагу на провідному сенсі життя людини з позицій філософії її буття. Це — продовження роду людського. І не лише в біологічному (репродуктивному), а й соціальному плані. Г.С. Сковорода наголошував, що є "дві суть главныя родительськие сій: благо родить й благо научить". У завданні "научить" Сковорода розглядав це поняття в рамках не стільки "навчити грамоті", скільки "навчити праведному життю", тобто дати достойне виховання.
Модернізм в літературі найяскравіше представлений творчістю австрійського письменника Франца Кафки. Для цього письменника характерне уявлення про світ як про початок ворожому людині. Кафка,
T6k.jpeg
в своїх романах «Замок», «Процес», «Америка», з приголомшливою силою показав нездатність людей до взаємних контактів, безсилля людини перед механізмом влади.
У архітектурі діапазон засобів виразності модерна тягнувся від підкреслено декоративних, розкутих і витончених пластичних архітектурних форм до строгих, чисто геометричних рішень, що втілили уявлення про ідеальне архітектурне середовище.
T6ma.jpeg
Найяскравіше ці межі є видимими в спорудах архітекторів стилю модерну--X. ван де Вельде в Бельгії, І. Ольбріха і О. Вагнера в Австрії, А. Гауді в Іспанії, Ф. Шехтеля в Росії.
У театральному модерне гається тяга до лінії, узору, до свого роду візуалізації музики, перетворенню гри акторів у фантасмогорічеськую симфонію ліній і фарб. Такими були постановки В. Мейерхольда на початку XX ст.
T6me.jpeg
Живопис стилю модерну був наповнений поетикою символізму, поєднуючи характерні для нього образи із складним ритмом, лінійною композицією в союзі з декоративною колірною плямою. Модерн виявляє пристрасть до певних сюжетів і тем. Це алегоричні мотиви: війна, смерть, гріх, любов; мотиви, що виражають імпульсивні прояви пристрасті: трепет, гру, вихровий рух. Всю цю гамму тим і сюжетів втілювало творчість До. Сомова, М. Врубеля, Би. Кустодієва, Ст Борісова-Мусатова
Объяснение: