Місце для дракона» - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив. І далі сталося нещастя – дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона. Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті. «Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Детектив написала , ну а ты переведи на свой язык Аннет была небогатая старушка,живущая этажем выше меня.Ее квартира была небольшая.Она часто приглашала меня выпить с ней чаю и поиграть в лото.Еще у нее была замечательная коллекция фарфоровых кукол.Одни были в массивных,широких платьях до полу,другие же в простой и невзрачной одежде.Но все они были выполнены настолько изящно,что нельзя было оторвать от них глаз. Однажды,я как обычно зашел к ней и увидел,что она сидела на кресле и плакала,а на полу были разбросаны салфетки.подставки и даже блюдца,на которые она ставила своих куколок. -Что произошло? Старушка закрыла лицо руками и продолжала непрерывно всхлипывать.Сквозь дрожщий голос она произнесла следующее: -Мои куколки..их украли! -Кто!?Я немедлено вам вернуть их обратно! В ту же минуту у меня сработал рефлекс.Я рванул с лестницы на улицу через черный вход и увидел убегающую в дали меня фигуру.Я что есть силу побежал за грабителем,но все мои попытки его догнать оказались напрасными.Я решил первым делом обратиться в полицию,пошел вдоль моста и увидел,что прямо под ним сидит тот человек,за которым я гнался почти пол часа.Я аккуратно подошел сзади и схватил его за руки.Сначала он сопротивлялся,но потом присмирел и опустил голову вниз. -Забирайте своих никчемных фарфоровых кукол,много выручки от них не получишь... -Я взял тканный мешок,в котором была сокровенная коллекция старушки,и не отпуская повел грабителя в полицейский участок. Коллекция была возвращена на место,а старушка все так же приглашала меня на чай.
