Тема, ідея і аналіз вірша:
"
я не кляв тебе, о зоре,
хоч як сильно жаль мій ріс;
насміх твій і власне горе
я терпливо переніс.
та боюсь за тебе дуже,
бо любов – то мстивий бог;
як одно її зневажить,
любить мститься на обох.
як сміючись ти вбивала
чистую любов мою,
чи ти знала, що вбиваєш
все, чим в світі я жию?
чи ти знала, що руйнуєш
щастя власного підклад,
те, чого життя так мало
звикло всякому вділять?
чи ти знала, що небавом,
от мов раз махнуть пером,
ти не раз заплачеш гірко
за потоптаним добром? "
Письменником постійно «опікувалася» поліція, поки взагалі не заборонила йому займатися навіть репетиторством. У 1892-1896 роках Михайло Коцюбинський працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася з філоксерою - шкідником винограду. Повість «Для загального добра», в основу якої лягли реальні факти, розповідає про страшне горе виноградарів, яких розоряла і філоксера, й антифілоксерна комісія, що палила заражені виноградники й прирікала їхніх господарів до зубожіння. Твір мав широкий розголос серед читачів і приніс М. Коцюбинському велику славу.