Володимир Винниченко.
Родина - робітничо-селянська, батько його Кирило Васильович Винниченко переїхав з села до міста Єлисаветград й одружився з удовою Євдокією Павленко.
Обдарування - здібності до навчання, літературні здібності, хист до малювання.
Характер - мужній, настійливий, емоційний, безкомпромісний, рішучий, темпераментний.
Оточення - Л.Юркевич, М. Хвильовий, М. Скрипник, М.Грушевський, К.Станіславський і В.Немирович-Данченко, М.Садовський і Г.Юра.
Захоплення - література, політика, революційна діяльність.
Вдача - запекла.
Освіта - середня.
Світогляд - соціаліст.
Ідеали - свобода, патріотизм, автономія для України.
Переконання - Україна має бути вільною, самостійною державою.
Творчість:
«мала проза» - 1902-1905 рр. «Краса і сила», «Біля машини», «Голота» та оповіданнях «Суд», «Боротьба», «Темна сила», «Мнімий господін», «Честь», «Ступені», «Солдатики!», «Федько-халамидник».
романістика - «Чесність з собою» (1911), «Записки Кирпатого Мефістофеля» (1918), «Рівновага» (1912), «По-свій!» (1913), «Божки» (1914).
драматургія - «Дисгармонія» (1906), «Великий Молох» (1907), «Брехня» (1910), «Співочі товариства» (1911), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Дочка жандарма» (1912), «Натусь» (1912);
Публіцистика - «Відродження нації» (1919).
Участь у національно-визвольних змаганнях - проект програми антибільшовицького "Єдиного революційно-демократичного національно фронту".
Ціннісні орієнтири - віра у морально-етичні іднеали суспільства.
Внутрішні суперечності - між державною політикою і власними переконаннями.
Політичні погляди - професійний революціонер, соціаліст.
Життя в еміграції - організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів; написав багато романів; купує садибу у Франції, розводить сад, город. займається фізичною працею.
Малярська спадщина - перебуваючи в еміграції у Франції, відкрив у собі талант художника. Протягом свого життя написав понад сто картин, портретів і акварелей.
Кихот = худощав, но бодр и весел. С лица его не сходит улыбка. Говорит настолько громко, что люди оборачиваются. Обращается с почтением к своим собеседникам, отмечая всегда, что человек прямой, борется за правду и страдает от несправедливости. Дон Кихот кому-то кажется странным, потому что в речах его мало логики. Он любит по любому поводу хвататься за меч и сражаться с ветряными мельницами. Потому и смешон. У Кихота всегда был щит, меч, борзая собака и дворянское звание. Но он потихоньку все это теряет, потому что больше всего любит читать и витать в облаках. Все слуги у него куда-то исчезли и остался лишь единственный друг Санчо Панса. Он мог бы быть особой, приближенной к королю, но предпочитает биться за интересы простых людей. С успехом и без. Он влюблен в романтическую красавицу Дульсинею Тобосскую, которая на самом деле была крестьянкой.
Вот такой он разный, Алонсо Кихано, черты которого мы находим порой и в себе, и в соседях
Сам він
Объяснение: