Дорогі мої !
Мене звати Джордж , і я з майбутнього . Я багато читав в дитинстві ( і зараз також , тільки більш професійно . Я, до речі , працюю в такому собі "відділі освіти" , в який потрапляє дуже мало людей ) . Так от , до чого все це . Мені завжди подобалося вчитися самостійно ( хоча в нас так не прийнято , вся інформація заноситься в мозок "стрічками") . Я знаю , що в минулому , десь у ваш час , вчилися лише самостійно , по книжках . Я так багато написав і практично нічого не сказав )) Певно , ви думаєте , що вчитися так як зараз набагато краще . Але ні . І це все тому , що забиваючи свій мозок механічно, не прикладаючи зусиль , люди перестають мислити . Перестають думати про щось окрім роботи . Навіть дітьми , ще не вміючи читати всі сподівалися лише про те , щоб полетіти працювати на планету класу А .
Якщо чесно , за останні роки дуже багато змінилося. Але все одно, єдине що я можу вам всім - думати . Думати , і розуміти .
Бувайте ! Я обов'язково напишу ще ) Якщо ви зробите все , про що я говорив , то все зміниться , і людство не деградує . Сподіваюся , ви дослухаєтеся до моїх порад )
ОбъТема: поетична розповідь про стежину в рідному краю до рідної оселі
Головна думка: «живе у серці стільки літ ота стежина в нашім краю»
Ідея: уславлення любові до рідної землі
Проблематика: батьківщина і чужина
Жанр: пісня
Художні засоби
Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».
Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».
Метафора: «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»
Повтори (рефрен, приспів): «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Дощами …»
Повтори (тавтологія): «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».яснение: