Ть будь ласка,дуже терміново
більше 50 ів
потрібно описати картину з використання односладних речень

правило односладних речень:
означено-особові – я,ти,ми,ви
неозначено-особове – вони
узагальнено особове(прислів'я ,приказки)
двоскладне неповне – він,вона ,воно
безособові – з закінченням на ло ,но то,інфінітив та прислівник

будь ласка ,іть

👇

Ответ:

burlakovartemyoxcyjx

17.08.2021

На малюнку бачимо: 1. Баба сидить на печі. 2. Кіт лежить на лаві біля печі. 3. На стіні висять рушники. 4. На печі намальовано український орнамент. 5. Прядеться кужель...

4,6(94 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

NarkoBaronTif

17.08.2021

Таке трепетне відчуття, таке враження, ніби повертаєшся у дитинство, десь ота гордість, що тут жив Франко», говорить правнучка Івана Франка – Надія Франко, ходячи садибою в Нагуєвичах. Вперше вона сюди приїхала з мамою у 1956 році після повернення з сибірського заслання. Тоді, у радянський час, відзначали 100-літній ювілей від дня народження письменника.

До 160-річчя від дня народження Франка: мандрівка музеєм у Нагуєвичах (відео)

«Мама завжди це місце любила, але жодного відношення до Нагуєвичів ніколи не мала. Що я могла тоді знати, мені було 7 років та й на засланні ми не дуже вихвалялись, що є родичами Франка», – говорить Надія Франко.

4,8(33 оценок)

Ответ:

vita9251

17.08.2021

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав:

«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».

Із словами Реріха перегукуються слова діячів української , культури. І, можливо, саме сьогодні, у наш тяжкий час, коли зовсім поруч під кулями і снарядами гинуть діти та жінки, а думки людей зайняті не вічними істинами, а пошуком шматка хліба, варто прислухатися до закликів берегти, плекати красу, культ якої є однією з найхарактерніших рис, притаманних нашій національній культурі.

«Що ж говорити про місце краси в нашій духовності, в нашій творчості, в нашім побуті? Це річ настільки очевидна, що не вимагає обговорення. Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи — донедавна ще мережані ярма для волів, а ще й досі цяцьковані у гуцулів речі і приладдя — все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву і з огляду на його многовікову закоріненість, і з огляду на його форми, і з огляду на разючі, часом, аналогії.

У якого іншого з сучасних нам народів вживається, наприклад, слово «гарний» не в значенні лише «красний» (красивий — прим, авт.), а в значенні внутрішньої якости, добрости, вартости («гарна людина», «гарний врожай», «гарна пшениця»)? І коли пригадаємо собі античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття «калоскагатос», що одночасно означало комплекс «красного й доброго», знову ж напотикаємо праджерело тієї властивосте… наша етика таки зовсім по старогрецькому є органічно злита з нашою естетикою. «Негарний вчинок» або «негарне поступовання» — вирази, які свідчать, що естетика і тут є ніби критерієм етики».

(Є. Маланюк. «Нариси з історії нашої культури»)

«Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити».

4,4(78 оценок)

Это интересно:

Взаимоотношения

19.03.2022

Как прийти в себя после разрыва отношений...

Кулинария-и-гостеприимство

05.10.2021

Как правильно жарить курицу: секреты и рекомендации...

Компьютеры-и-электроника

01.08.2022

Как сохранить фото на Macbook: простые способы...

Питомцы-и-животные