Я, Іванов Іван Іванович, що проживає в м. Києві за адресою: вул. Будівників, 10, кв. 1, цим дорученням уповноважую свою мати, Іванову Світлану Івановну, яка проживає за адресою: м. Київ, вул. Будівників, 10, кв. 1, отримати грошовий переказ на моє ім'я у відділенні Нової Пошти.
Доручення видане без права передоручення і дійсне строком на три місяці, тобто до п'ятнадцятого квітня дві тисячі двадцятого року.
М. коцюбинський – видатний український письменник, автор чудових оповідань і повістей. їх писав м. коцюбинський настільки правдиво і щиро, що не можна не захоплюватись його талантом. нещодавно ми читали повість письменника «дорогою ціною». у творі йдеться про речі, які звичні для нас – про волю, кохання, а от головні герої повісті отримали це все занадто дорогою ціною… у повісті два головних героя: остап – звичайний селянин-кріпак і соломія – його кохана. їхнє кохання було неможливим через те, що дівчину видали заміж за іншого – так вирішив пан, якому не було діла до того, що соломія давно кохала остапа і мріяла бути лише з ним. та дівчина не здалася. коли остап вирішив тікати за дунай у пошуках кращої долі та волі, дівчина пішла за ним. вона покинула все: дім, спокійне життя, чоловіка тільки заради того, щоб не розлучатися з коханим. звичайно, ми можемо її засуджувати, адже вона була заміжня. але вчинити інакше дівчина просто не могла – не могла жити з нелюбом, знаючи, що ніколи більше не побачить коханого. звичайно, соломія розуміла, що на них чекають складні випробування, знала, що доведеться пережити чимало горя і страждань, але це її не спинило.ми бачимо соломію сильною і рішучою. мене, зокрема, вразив епізод, коли дівчина просить коханого відрізати їй косу. адже на той час коса була символом жіночності, символом, так би мовити, благонадійності жінки. з коротким волоссям дівчата не ходили, тільки покриткам – тим, хто народжував позашлюбних дітей – відрізали коси і виганяли з села. втратити косу означало втратити людську пошану і своє місце у сільській громаді. тому це рішення соломії ще раз доводить, що вона була ладна пожертвувати всім заради остапа… а згадаймо, як рятувала вона його, пораненого, у плавнях, як турбувалася про нього… тільки любляча людина не злякалася б таких труднощів і залишилася б поряд з коханим… соломія, на мою думку, втекла з села не в пошуках волі, як остап, а просто, щоб бути з ним, втілити його мрію. і вона це зробила, правда, ціною власного життя. соломія визволила остапа від турків, але сама при цьому загинула. та останньою її думкою було не те, що вона хоче жити, а переживання за коханого, за те, що її жертва була марною… чи є сьогодні таке чисте і щире кохання? як на мене, навряд чи. зараз кожен думає про себе, про власну вигоду. мало хто здатен пожертвувати собою заради близької людини, як це зробила соломія. вона подарувала коханому те, чого він прагнув найбільше – волю. та воля не стала для нього щастям без коханої, адже здобув він її занадто дорогою ціною…
Засоби гумористичного зображення 1.Гіперболізація (перебільшення певних сил, можливостей , якостей героя ,що викликає сміх) 2.Сполучення реального і фантастичного, трагічного і смішного в одному епізоді 3.Смішно побудлвані врази ,мовний суржик персонажів 4.Використання в тексті народних приказок, прислівїв та анекдотів 5.Іронічні авторські коментарі 6.Використання іронію, гумуру , сатири , сарказму Чорний гумор ,сатира "Раз вночі розвередувався Павлусь , як на живіт кричить :"Меду та й меду ! " Після пошуків меду мати простудилась і померла , а за нею і батько Гумор , іронія - наймит пропонує закурити , а Павлусь лінується простягти руки вже до набитої люльки .
Объяснение:
Доручення дійсне до 15.04.2020
М. Київ
Доручення
15.01.2020
Я, Іванов Іван Іванович, що проживає в м. Києві за адресою: вул. Будівників, 10, кв. 1, цим дорученням уповноважую свою мати, Іванову Світлану Івановну, яка проживає за адресою: м. Київ, вул. Будівників, 10, кв. 1, отримати грошовий переказ на моє ім'я у відділенні Нової Пошти.
Доручення видане без права передоручення і дійсне строком на три місяці, тобто до п'ятнадцятого квітня дві тисячі двадцятого року.
(Підпис)
Штамп установи