Назва: "Та, ой, як крикнув же козак Сірко"
Автор: народ
Жанр: пісня (історична)
Тема: розповідь про видатний похід козаків під проводом Сірка до хана.
Ідея: звеличення хоробрості, мужності та патріотичності українських воїнів та Сірка.
Худ. засоби:
Звертання: хлопці-молодці,
Епітети: військо славне, на вороних конях, битому шляху (слід звернути увагу на те, що більшість епітетів у творі є постійними, що вказує на фольклорні джерела твору)
Метафора: військо на конях в степу виграває.
Уособлення: туман поле покриває, місяць зіходжає.
Зменшено-пестливі слова: козаченьки, коник, сонечко.
Анафора: та, ой...; та ми думали...
Образи: Сірко, козаки-воїни.
Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.
Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.
Объяснение: