Ім’я Івана Франка відоме всім. Навіть тим, хто його не читав. Із книг чи просто з голосу знають: Франко — вічний революціонер, героїчний Каменяр, автор серйозних творів про сувору дійсність. Люди старшого віку пам’ятають, що за часів Радянського Союзу, в лещатах існуючої ідеології, Франка — майже завжди — підносили як борця, соціаліста, ледь не більшовика. Лише побіжно згадували, що він учений і громадський діяч. Останніми десятиліттями, коли в Україні можна писати і друкувати вільно, відійти від штампів, дослідники підкреслюють наукову діяльність письменника, котра нагадувала «мужів італійського Відродження» (Є. Маланюк), зазначається його «фанатичний інтелектуалізм» (О. Баган), «інтелектуальний подвиг» (Є. Маланюк). А втім, суто інтелектуальний бік творчості І. Франка був зрозумілий уже сучасникам, котрі називали його академією в одній особі. Геніального автора його геніальний співвітчизник академік А. Кримський характеризував як белетриста, поета, вченого, публіциста, відзначав величезну начитаність, літературну освіченість й обізнаність. Пізніше проф. М. Возняк скаже про письменника — «велетень думки і праці». Ці слова стануть крилатими.
Остап був хоробрий у бою, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкували: «О, так цей буде з часом добрий полковник! Їй-богу, буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне! » Андрій же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його одурманювали свист куль, блиск шабель, брязкіт зброї. Він мчав з шаленою хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог б його не взяв, вояка; НЕ Остап, а добрий, добрий вояка ».
Остап був хоробрий у бою, але в той же час і обачний. Він умів знайти вихід із скрутного становища, притому з користю для своїх. Навіть прискіпливий Тарас Бульба подейкували: «О, так цей буде з часом добрий полковник! Їй-богу, буде добрий полковник, та ще такий, що й батька за пояс заткне! » Андрій же летів у бій, не відчуваючи нічого. Його одурманювали свист куль, блиск шабель, брязкіт зброї. Він мчав з шаленою хоробрістю, і, де не зміг би перемогти старий козак, він виходив переможцем. І про молодшого сина Тарас говорив: «І це добрий, ворог б його не взяв, вояка; НЕ Остап, а добрий, добрий вояка ».
ответ:
Ім’я Івана Франка відоме всім. Навіть тим, хто його не читав. Із книг чи просто з голосу знають: Франко — вічний революціонер, героїчний Каменяр, автор серйозних творів про сувору дійсність. Люди старшого віку пам’ятають, що за часів Радянського Союзу, в лещатах існуючої ідеології, Франка — майже завжди — підносили як борця, соціаліста, ледь не більшовика. Лише побіжно згадували, що він учений і громадський діяч. Останніми десятиліттями, коли в Україні можна писати і друкувати вільно, відійти від штампів, дослідники підкреслюють наукову діяльність письменника, котра нагадувала «мужів італійського Відродження» (Є. Маланюк), зазначається його «фанатичний інтелектуалізм» (О. Баган), «інтелектуальний подвиг» (Є. Маланюк). А втім, суто інтелектуальний бік творчості І. Франка був зрозумілий уже сучасникам, котрі називали його академією в одній особі. Геніального автора його геніальний співвітчизник академік А. Кримський характеризував як белетриста, поета, вченого, публіциста, відзначав величезну начитаність, літературну освіченість й обізнаність. Пізніше проф. М. Возняк скаже про письменника — «велетень думки і праці». Ці слова стануть крилатими.