М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

11. Чего не делал Федя из повести В. Чемериса «Витька + Галя, или Повесть о первой любви» для влюбленного Витьки?
А составлял серенаду
Б давал списывать домашние задания
В написал стихотворение к газете
Г Добывал деньги для кино
12. Правильными являются все утверждения, КРОМЕ
А Слова отшельника «Все в природе имеет свое назначение» адресованные дракону (по произведению Юрия Винничука «Місце для дракона»).
Бы Рассказ в произведении Юрия Винничука «Місце для дракона» ведется от первого лица.
В Произведение Валентина Чемериса «Витька + Галька, или Повесть о первой любви» состоит из двух частей.
Г Произведение Юрия Винничука «Місце для дракона» по жанру – повесть-сказка.
Задачи 13-15 имеют целью установление соответствия между строками. К каждой строке, обозначенной цифрой, доберите ответчик, обозначенный буквой. По
13. Установите соответствие между центральной проблемой и произведением и автором.
1 человек в обществе, его обезболивание а» дорогой ценой " М. Коцюбинского
2 Добро и зло, целесообразность самопожертвования Бы «Белый конь Шептало» В. Дрозда
3 Воля человека и возможности ее получения В «Ночь перед боем» А. Довженко
4 Патриотизм и героизм при защите родной земли Г «Место для дракона» Ю. Винничука
5 Взросления, роль родителей в воспитании детей Ґ «Сто тысяч» И. Карпенко-Карого
Д «Шпага Славка Беркуты» Н. Бічуї
14. Установите соответствие между литературными героями и их характеристиками.
1 «Какой из него еретик? Молодое еще, зеленое " а Шептало ("Белая лошадь Шептало»)
2 «Среди всех работ он больше всего Бы Отшельник («Место для дракона»)
недолюбливал крутить привод и ездить до города»
3 «Но даже он своим приземленным В Грицко («Место для дракона»)
умом тямкує временность своей
власти над Шепталом»
4 «Государство спала. Я должен был ее разбудить, Г Настуня («Место для дракона»)
пока был дракон, я имел смысл жизни»
Г Степан ("Белая лошадь Шептало»)
15. Установите соответствие между цитатною характеристикой и персонажем литературного произведения.
1 «да И я же целехонький неделю на ногах А Остап («Дорогой ценой»)
и делаю не покладая рук»
2 " пусть оно сгорит без огня и дыма... Б Параска ("Сто тысяч»)
Побег... Пойду за Дунай, может, там люди не пособачились…»
3 " Далее проснулась и слышу, что все мне противное, в Соломия ("дорогой ценой»)
все противно: и муж, и барщина, и жизнь моя
безщасне... Пропадай оно все пропадом…
Пойду и я свет за глаза»
4 «Девка красивая, здоровая, знает все порядки, Г Герасим («Сто тысяч»)
круг птицы, круг свиней, круг коров –
одно слово, хозяйка возле всего»
Ґ Мотря ("Сто тысяч»)
Задания 16-18 имеют целью установление уровня знаний по теории литературы. Предусматривают дополнение определения и установления соответствия. По
16. ... характеризуется прежде всего тем, что одновременно трагично и комично осветляет одни и те же явления, при этом трагическое и комическое взаимно усиливаются, а сочувствие автора к одного персонажа противоречит сочувствию к другому.
17. Эпическое прозаическое произведение (реже стихотворное), который характеризуется однолінійним сюжетом, а по широте охвата жизненных явлений и глубиной их раскрытия занимает промежуточное место между романом и рассказом, называется …
18. Установите соответствие между художественным средством и примером.
1 Сравнение А «Неприятная, знакомая вялость –
предвестница всевозможных огорчений –
закрадывалось в грудь».
2 Метафора Б «...маленький человечек, даже не белый,
а какой-то землисто-серый,
с грязными, корявыми ручиськами».
3 Эпитет В «Мысли перепрыгивают, будто плуг на разворотах,
спокойные и приятные, как летний вечер после работы».
4 Обращения Г «Мальчишка приблизился к изгороди и
лихо стрельнул кнутом…»
Г " Дядю Степане! Говорил завфермой,
чтобы вы до привода лошадку прислали»

👇
Ответ:

ответ:ЮМОРИСТИЧЕСКАЯ ПОВЕСТЬ ГЕРОЯМИ КОТОРОЙ СТОНОВИТЬСЯ ВИТЯ ГОРОБЕЦ ФЕДЬКА КОТОГОРОШКО И ГАЛЯ КАЗАЧОК

Объяснение:

4,8(59 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Anonim223332
Anonim223332
21.09.2022

Объяснение:

В основі сюжету поеми Т. Шевченка «Катерина» лежить історія трагічного життя української дівчини, яка повірила словам спокусника, російського офіцера, а потім залишилася наодинці зі своїм новонародженим сином. Поема має реальне підґрунтя, адже в газетах середини XIX століття часто повідомлялося про самогубство кріпачок, зведених офіцерами та солдатами, які після закінчення строку служби поверталися додому, а дівчат з дітьми залишали напризволяще. Поетові хтось зауважив, що навряд чи Катерину з малим дитям батьки вигнали б з рідного дому. Але Т. Шевченко дуже добре знав життя українських селян і сам був свідком того, як виганяли з домівки доньок, що народжували байстрюків.

Знаючи становище та звичаї українських селян того часу, дуже важко виправдовувати чи засуджувати вчинок Катерининих батьків, бо тільки в наш час громадянські шлюби і народження позашлюбних дітей стали не винятком, а нормою. А ось у ХІХ столітті спокутувати такій гріх не могли навіть власним життям. Люди переслідували не тільки матерів, а й їхніх дітей і навіть онуків.

Кожна людина має право пишатися своїми пращурами, знати своє коріння, брати життя батьків та дідів за приклад. На жаль, байстрюки не мали такого права, та й можливості у них такої не було. Не могли вони отримати і батьківську підтримку у житті. Окрім того, велике значення для кожної української родини у ті часи мало добре ім’я кожного члена сім’ї.

Тому й батьки Катерини не витримали суспільного осуду і стали майже чужими для своєї рідної доньки. Вони змалку вчили Катерину шанувати себе і були дуже пригнічені горем, якого ніяк не могли очікувати. Але Катерина щиро закохалася у офіцера «як знало серденько». Вона вірила кожному слову свого коханого, вірила обіцянкам ніколи її не забути і повернутися до неї.

Катерині дуже важко було змиритися зі зрадою, бо на її рідній землі слова «совість», «честь» і «гідність» з давніх-давен були священими не стільки для жінок, скільки для чоловіків. Вже тоді українські дівчата не сиділи вдома, не чекали сватів. Вони ходили на гулянки, вільно спілкувалися з хлопцями і самі шукали собі пару. Але якщо хлопець обіцяв дівчині одружитися, то він особисто відповідав за стосунки і їхні наслідки, його слову можна було вірити. При цьому брехливим і розбещеним чоловікам не було ніякої віри і «слава» про таких людей йшла попереду них.

На мій погляд, у ситуації, в якій опинилася Катерина, винні усі однаково: і сама героїня поеми, яка не подумала про батьків і про себе, і офіцер, який збезчестив Катерину, і батьки дівчини, які не змогли зберегти свою доньку, і оточуючі, які не проявили ні краплі співчуття. А через помилки цих людей усе життя доведеться страждати й поневірятися одній-єдиній, зовсім невинній людині — синові Катерини Івасю.

Зараз дуже важко давати об’єктивну оцінку вчинкам героїв поеми Т. Шевченка «Катерина», які жили майже два століття тому. Але гуманне ставлення до оточуючих було, є і повинно завжди залишатися актуальною і найважливішою цінністю. А тому у смерті Катерини я насамперед засуджую батьків героїні та її односельців і саме їх вважаю винними у смерті дівчини.

4,5(8 оценок)
Ответ:
chamich
chamich
21.09.2022
Цитатна характеристика климка • «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину». • «жив… відколи осиротів». • «це була найбільша радість климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”». • дядько кирило — климку: «ай, добра ж… у-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…» • «він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат». • «доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам». • «найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали… він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «ану, йдіть! ану, йдіть мені зараз! » • «…йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомої вулиці, климко згадував свою станцію, кожен день її життя і кожну годину…» • климко — наталі миколаївні: «не треба вам нічого промінювати, а переходьте — це ми для вас із зульфатом удвох просимо,— переходьте жити до нас. ми вам будемо, маленьку глядітимемо…» • климко — зульфату: «що, в нас картоплі є трохи та сала? цього хоч би на два місяці хватило. а скоро зима. зараз, поки тепло, треба йти. харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може…» • «климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть». • «а климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися, бурмочучи заклопотано перше, що стало йому на думку…» • «пустіть її! це моя сестра! сестра моя, чуєте? вона мені за маті» • «я вам, тітонько, води наношу, дров нарубаю, чи ще щось зроблю, що скажете. чесне слово! — климко похапцем розкрутив дротинку на кишені і простяг жінці всі гроші, дивлячись на неї вгору хворими очима». • «від переїзду вдарила довга автоматична черга. климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. він уп’явся пальцями в діж дурку на грудях, тихо ойкнув і впав» • тітка марина — климку: «де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний». • «я прийду до вас, тітонько марино. як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. а зараз треба мені назад, мене там ждуть…» • «німець таки достав його вже на льоту кулаком у груди… климко спробував підвестися, але в грудях і в коліні заболіло, що він застогнав і поповзом, ковзаючи ліктем по грязюці й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюжі». • «климко йшов , бо вкрай зморився зі своєю ношею. мішок із сіллю та харчами він перев’язав пополам і ніс по черзі то на одному, то на другому плечі. в дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги».
4,4(21 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ