Ідея твору "Дорогою ціною": український народ відрізняється своєю любов'ю до волі, готовий покласти заради неї навіть власне життя. Автор закликає здобувати незалежність, хоч і дорогою ціною.
Тема твору "Дорогою ціною": розповідь про боротьбу представників українського народу проти закріпачення.
Маруся Кайдашиха «Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства». Омелько Кайдаш: «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у вку», заможна, галаслива, жорстока. «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» Лаврін: «Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.» Мелашка«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк. Карпо: «Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.»
Бджола — мала трудівничка, яка день і ніч збирає пилок з квіток, не маючи часу на відпочинок. Цікаво, що вона не потребує відпочинку, адже її робота дає їй справжнє задоволення.Саме до бджоли ми можемо застосувати ідею «сродної» праці, яку у свій час проповідував Григорій Сковорода. У чому полягала суть «сродності»? У тому, що кожна людина повинна знайти своє призначення у житті та незмінно рухатися в цьому напрямку. Тільки улюблена справа допомагає людині відчувати себе щасливою та сповненою життєвих сил.заняття, яке є справою всього життя, може до оточенню. І це ми добре бачимо у Сковороди, Шевченка, які прагнули через своє могутнє слово підняти свій народ до рішучих дій. Шевченко робив це відкрито, адже кожен його твір був закликом. У Сковороди суть заклику потрібно шукати більш глибоко.Бджола постійно трудиться, не знаючи втоми. А може, вона просто не показує її. А чи ми знаємо своє покликання у житті, що ми відчуваємо, коли починаємо займатися улюбленою справою. І які почуття викликає заняття справою, що не подобається? Отож треба зробити для себе правильні висновки.
Ідея твору "Дорогою ціною": український народ відрізняється своєю любов'ю до волі, готовий покласти заради неї навіть власне життя. Автор закликає здобувати незалежність, хоч і дорогою ціною.
Тема твору "Дорогою ціною": розповідь про боротьбу представників українського народу проти закріпачення.
Объяснение: