ответ:У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
А ось послухайте.
Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи
Объяснение:
ответ:Я думаю, щоб говорити про Олену Телігу, потрібно говорити про її покоління. Ставши емігрантами, вони виховувались в умовах інших, тобто, у вільних умовах, в умовах, коли тодішній президент Чехословаччини Масарик прихистив українські інституції, такі як Український вільний університет, Високий педагогічний інститут імені Драгоманова. Ці молоді люди, по-перше, здобували освіту в цих вільних установах. А друге: вони думали про те, якою має бути їхня участь у боротьбі за українську державу.
Я завжди кажу, що гасло Олега Ольжича «Доба жорстока, як вовчиця» найбільше підходило до цих людей, бо вони зрозуміли, що за державу треба боротись, і не тільки боротися, але й класти своє життя. Тому виховалася оця плеяда в першу чергу в Празі, там заснувалася ціла група, так звана «празька школа».
Объяснение: