Мы тогда жили рядом с лесом. В одно прекрасное и вполне обычное утро, наша соседка Галина, как водится, пошла на работу. Необычным было то, что по дороге она нашла на земле замёрзшую белку. Мы потом так и не выяснили, с какой целью она её подобрала. Может на чучело, может на воротник, или же по принципу "в хозяйстве всё сгодится". В общем, отнесла она белку домой, а сама уехала на работу. Сын к тому времени уже был в школе, а муж в этот день из командировки возвращался. Через пару часов заглядывает в отдел начальник и говорит нам, что звонит Галкин муж с какими-то странными во мол, всё ли с его женой в порядке, не заметили ли мы чего-нибудь странного и отправить её домой. В общем, оказалась та белка отнюдь не мёртвой, а очень даже живой. Отогрелась в квартире и решила, что она тут хозяйка. А Галя наша, себе на беду, с утра блинов напекла и записку мужу оставила. Белка те блины по всей квартире на и развесила. Особенно расстаралась в коридоре на лосиных рогах. Ну а когда дверь в квартиру стала открываться - спряталась. А теперь представьте состояние мужа: дома неделю не был, заходит, а там... БЛИНЫ ВЕЗДЕ и записка "Дорогой, это для тебя!
Объяснение:
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».