Лукаш - митець. Проте буденщина погубила його. Мати й Килина не дали розвинутись його внутрішньмому світу. Мавка - міфічна істота, яка покохала юнака, стала його музою, розвивала його, відвернулась заради нього від власного світу і мала душу ( уривок наприкінці твору: "..ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос...", вона чимось нагадує саму Лесю Українку ( можна порівняти з віршем "CONTRA SPEM SPERO!"). Лукаш обрав обідні цінності, чим занапастив Мавку.
Лукаш неспроможний жити серед спільноти, яку обрав, повернути Мавку не можливо, змінити щось також (...як прожити без долі! Д о л я : Як одрізана гілка, що валяється долі!), тому душа ліричного героя покидає його. Мавка також загинула, тож закохані лишаються разом (Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.)
(можна порівняти з твором "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)
(P.S. Мавка не продолжает жить, а от Лукаша остается душа.)
Мета вчителя української літератури : вчити учнів відтворювати настрої пейзажних поезій, описувати власні відчуття, викликані художнім словом, виразно читати поезії, знаходити в них епітети, порівняння метафори; виховувати почуття прекрасного, усвідомлення естетичної насолоди від твору мистецтва; розвивати уміння висловити власні відчуття, емоції. Мета вчителя історії : розширити знання учнів про історичну постать Т. Шевченка; поглибити знання учнів про українське село ХІХ ст.; формувати вміння виділяти головне, розвивати діалогічне мовлення, розширити кругозір; виховувати толерантність, патріотизм. Тип уроку: комбінований Обладнання: підручник, “Кобзар” Шевченка, портрет митця, учнівські ілюстрації до поезії, роздруківка репродукції картини Т. Г. Шевченка “Селянська родина”, виставка книг Шевченка і про Шевченка, пісня «Садок вишневий коло хати», презентації : «Садок вишневий коло хати», «Кирило-Мефодіївське братство» Учні повинні знати: ідейний зміст поезії «Садок вишневий коло хати», особливості виразного читання пейзажних віршів. Учні повинні вміти: виразно читати поезію; досліджувати в ній образи, розкривати їхню роль; відтворювати настрій пейзажної поезії; описувати власні почуття, викликані прочитаним, порівнювати різні види мистецтва, робити висновки.
Радість: Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії. Пломіний день: Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.
Скелет сочинения:
Лукаш - митець. Проте буденщина погубила його. Мати й Килина не дали розвинутись його внутрішньмому світу. Мавка - міфічна істота, яка покохала юнака, стала його музою, розвивала його, відвернулась заради нього від власного світу і мала душу ( уривок наприкінці твору: "..ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос...", вона чимось нагадує саму Лесю Українку ( можна порівняти з віршем "CONTRA SPEM SPERO!"). Лукаш обрав обідні цінності, чим занапастив Мавку.
Лукаш неспроможний жити серед спільноти, яку обрав, повернути Мавку не можливо, змінити щось також (...як прожити без долі! Д о л я : Як одрізана гілка, що валяється долі!), тому душа ліричного героя покидає його. Мавка також загинула, тож закохані лишаються разом (Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.)
(можна порівняти з твором "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)
(P.S. Мавка не продолжает жить, а от Лукаша остается душа.)