Є багато духовних цінностей. Кожна людина на своєму шляху прагне знайти щось краще. Є така духовна цінність-щастя. Щастя буває різним. Я вважаю, що славу та гроші потрібно заробити своєю працею. Але є така вада, як заздрість . Є люди, які заздрять.якщо ти чогось не маєш, непотрібно впадати у відчай, потрібно прагнути до кращого.
На початку повісті Юлько на вигляд, був хлопчиком якого можливо було ставити на приклад іншим.
"Що означає тримати максимальне навантаження в житті" - потрібно працювати над своєю самооцінкою
Объяснение:
«Момент» — імпресіоністична новела, яку написав Володимир Винниченко у 1910 році. У ній поєднались реалістичне змалювання дійсності й філософський підтекст про плинність життя, про щастя людини, про мить як частинку вічності.
Зміст
1 Основна тема та ідея
2 Головні герої
3 Проблематика
4 Символічні образи
5 Сюжет
6 Екранізація
7 Джерела
Основна тема та ідея
Тема: історія короткого кохання між революціонером і панною в небезпечній для життя ситуації.
Ідея: оспівування почуття кохання та усвідомлення скороплинності щастя.
Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Головні герої
революціонер;
панночка Муся;
контрабандист Семен Пустун.
Проблематика
Життя і смерть;
Пізнання моменту;
Філософія людського життя;
Людина і моральні канони.
Символічні образи
До символічних образів належить ліс, поле, ворон, комаха та кордон. Так, ліс символізує ворога у період небезпеки, а також, у період кохання, поле — є символом нового народження, появи чогось свіжого, недоторканого. Ворон асоціативно сприймається зі смертю, комахи — з порушенням правил у житті, а кордон, що є важливим символом у новелі, сприймають як прикордонний стан між життям і смертю.
Сюжет
Події розгортаються навесні, коли «кохалося поле, шепотіло, цілувалось…з небом, з вітром, сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом сущого».
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панна теж тікає від переслідування поліції. Головний герой закохується в панночку.
Вони успішно переходять через кордонну смугу, заховану в лісі. Ейфорія перемоги, збудженість, шаленство почуттів охопили героїв. Вони повністю віддаються спалаху кохання, який осяяв їхні душі, попри абсолютну недоцільність і несвоєчасність, на перший погляд, цього почуття. Воно здається оманливим і поверхневим, але герої переконані, що «щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…» «Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї». «Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»