історична пам'ять — сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле[1]. ключовою функцією історичної пам'яті є передача досвіду та знань про минуле, як основи самоідентифікації.
без історичної пам'яті неможливе
відтворення історії суспільства. вона є успадкуванням минулого досвіду, що опредметнюється у відповідних культурних формах (традиціях, пам'ятках, мемуарах тощо), а також існує у вигляді історичної свідомості народу. одним із її виявів є спогади учасників історичних подій, їхні усні перекази,
письмові свідчення. своєрідним арсеналом історичної пам'яті є архіви, музеї, бібліотеки. пам'ять, свідомість, історія взаємозумовлені і взаємозалежні. за своєю суттю пам'ять емоційна, особистісно забарвлена, здатна до містифікацій, що зумовлює можливість її деформацій (зокрема й цілеспрямованими
зусиллями зацікавлених соціальних груп).
Проте історія нам показує, що расисти того часу помилялися, Китай наприклад став однією з наймогутніших держав... В наш час є негативне ставлення до інших рас також, мало хто буває привітним з зустрічним мусульманином, негром чи азіатом. В давнину люди завойовуючи інші країни робили тутешні народи рабами і знущалися з них як хотіли, в Римі їх змушували битися на смерть заради забаи, а в Персії наносили сильні рани, часто не сувмісні з життям для того щоб принизити раба...