Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. О. Стороженко народився в родині, що походила з козацького роду.
Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив «превосходньїе», «хорошие», «изрядньїе» та «достаточные» успіхи.
Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу.
Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому Олекса Стороженко добре вивчив життя та побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця.
Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його було контужено.
У 1864 р. Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (столиця Литви). Вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь). Тут він виконував обов’язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з’їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Був енергійною людиною з міцним здоров’ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні й носив на гору десять пудів», хоча в останні роки життя все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу Олекса Стороженко віддавав грі на віолончелі, малював, ліпив і був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.
Помер О. Стороженко 18 листопада 1874 р. на своєму хуторі. Похований у м. Бресті
Ромео і Джульєтта – двоє з найбільш відомих героїв літератури, коли мова заходить про любов. Даний твір Вільяма Шекспіра – справжній символ великого кохання між молодими чоловіком і жінкою. У той же час, як усім нам чудово відомо, в будь-якому творі найголовніше – це його герої. Саме з цієї причини для розуміння цього прекрасного твору необхідно дати певну характеристику головним дійовим особам – дівчині по імені Джульєтта і молодому хлопцю Ромео.
У трагедійному романі показано, як Джульєтта перетворювалася з дівчинки на жінку. Спочатку було показано, що вона була простою дитиною, яка була твердо впевнена у тому, що потрібно слухатися у всьому батьків, слідувати їх настанов і порад для того, щоб бути щасливою і правильною особистістю. Але істотні зміни з її розумом відбулися тоді, коли вона познайомилася з молодою людиною на ім’я Ромео. Після цього знайомства дівчина сильно задумалася про своє життя, стала задавати собі безліч питань і багато речей поставила під великий сумнів. Вона була дуже закохана в Ромео, але розуміла, що обставини йдуть проти їх любові і близьких відносин. Як мені думається, дивовижні метаморфози, які сталися з Джульєттою, є ключовою особливістю її надзвичайно цікавої особистості.
У образу Ромео є теж багато схожого з образом Джульєтти. Тим не менш, його образ і особистість є своєрідними. Ромео так само росте на очах у читача, він переживає деякі зміни у своєму житті і своєму характері. Спочатку він не зовсім розуміє, яка його мета, призначення і що він повинен робити в цьому житті. Але, коли він зустрічає Джульєтту, все стає на свої місця, адже він розуміє, що саме вона і є його теперішньою обраницею. Життя його змінюється. На жаль, його життя було призначено змінитися ще раз, коли він отримав неправдиву новину про те, що Джульєтта померла. Він розуміє, що сенс, який він не так давно знайшов, стає для нього повністю втраченим. Його розуміння світу змінюється. Він стає об’єктивною і відчуженою людиною, він відчуває байдужість до тих, хто йому не близький і на його думку несправедливий.
На жаль, для обох цих героїв любовна пригода стала трагічною. Як би там не було, це тільки підтверджує, що Ромео і Джульєтта були людьми надзвичайно безпосередніми, які становлять особливу цінність. Автору однойменного твору вдалося забезпечити своїх героїв дивовижними рисами, які були одночасно зрозумілими для всіх і яскравими, такими, які справляють сильне враження.
Вставне слово у першому реченні
1)Ви зараз , звичайно, можете змінити своє ставлення до мене