Приспів:
Молюсь я за тебе, Чернігівський краю,
За світле майбутнє, за вічну красу!
Тобою живу я, для тебе співаю, |
Тобі своє серце в долонях несу! | (2)
Сонце променіє над Десною,
Вітер трави в росах нахиля,
Краю мій, у серці ти зі мною,
Рідна моя Сіверська земля!
Верби над водою, ніби вмиті,
Дивляться криниці в небеса,
Цвіт волошок сяє в стиглім житі,
То землі чаруюча краса!
Приспів.
Земле ти свята моя Поліська,
Повість давніх і не давніх літ,
Голову схилю до тебе низько,
Ти в душі моїй лишила слід!..
Вірю я, ти будеш розцвітати,
Час розвіє полиновий дим,
Ти людьми красивими багата,
Будеш жить під небом голубим!..
Объяснение:
Всё,что нашла
Дедал — винахідник столярних інструментів, гарний архітектор і скульптор. Він жив в Афінах, звідкіля йому довелося втікати після того, як він скинув з Акрополя (укріпленої частини давньогрецького міста) свого учня і племінника Талоса. Майстерність Талоса викликала заздрість Дедала: племінник незабаром міг обійти свого вчителя.
Після осуду його афінянами Дедал утік на Кріт. На цьому острові він знайшов притулок у царя Міноса. За дорученням Міноса Дедал побудував лабіринт для чудовиська з тілом людини і головою бика — Мінотавра. Дедал допоміг втекти Тесею, сину афінського царя Егея. За це Мінос заточив Дедала із сином Ікаром у лабіринті, звідкіля їх звільнила Пасіфая, дружина Міноса. От тоді-то Дедал зробив крила, і вони із сином полетіли з острова. Незважаючи на застереження батька, Ікар піднявся занадто високо. Сонце розтопило віск, яким було скріплене пір'я крил, Ікар упав у море і загинув. А Дедал, оплакавши сина, добрався до Сицилії, де і провів залишок своїх днів.
Мінос переслідував Дедала і хотів виманити його хитрістю, але в нього нічого не вийшло. Самого Міноса згубили дочки сицилійського царя Кокали: вони облили його киплячою водою.
Дедал, безсумнівно, сильна особистість. Але мені в ньому більше подобаються спритність і майстерність.
Детальніше - на -