Кінець дня. Місто втомилося. Неначе виснажена працею людина, яка мріє про відпочинок, місто ледве-ледве відкриває сонні, напружені повіки. Його важка хода, залишає сірі, непримітні сліди на вулицях. Смог, дим, шум, гомін людей, що після важкого робочого дня плентаються додому... Усе це лягає на місто цупкою, однотонною завісою. Здається, це місто, як пробуджений велетень, що мріє знову зануритися в солодкий сон, до царства Морфея. Місто втомилося від вічних пробок на дорогах, від гучної, грубої музики ночами ...Так дайте ж зігнувшомуся велетню трохи відпочити, щоб він розправив плечі і з новими силами міг гордо йти вперед.
Ярославна - это один из самых поэтичных персонажей "Слова о полку Игореве". В лице Ярославны автор воплотил идеал русской женщины XII века. Главными чертами в образе Ярославны являются скромность, заботливость и верность. Автор описывает нам Игоря, как молодого тридцатичетырехлетнего князя. Игорь является не только князем, но еще и храбрым и сильным воином, отчаянно сражавшимся за родину. Несмотря на ранения, Игорь не покидал поле боя и подбадривал своих воинов. Это еще раз подчеркивает его мужество и говорит о смелости князя. Несмотря на все положительные качества, автор произведения указывает на горячий пыл князя, и преподносит нападение на половцев, как безрассудный поступок наполненный отвагой. Такой поступок вызывает ярость половцев и нападение их на Русь. Жажда славы заставляет Игоря поступать необдуманно и эгоистично.
Кінець дня. Місто втомилося. Неначе виснажена працею людина, яка мріє про відпочинок, місто ледве-ледве відкриває сонні, напружені повіки. Його важка хода, залишає сірі, непримітні сліди на вулицях. Смог, дим, шум, гомін людей, що після важкого робочого дня плентаються додому... Усе це лягає на місто цупкою, однотонною завісою. Здається, це місто, як пробуджений велетень, що мріє знову зануритися в солодкий сон, до царства Морфея. Місто втомилося від вічних пробок на дорогах, від гучної, грубої музики ночами ...Так дайте ж зігнувшомуся велетню трохи відпочити, щоб він розправив плечі і з новими силами міг гордо йти вперед.